Психоархеологія Зиґмунд Фрейд одного разу сказав, що не ту науку назвали археологією. Зрозуміло, що під істинною археологією він розумів ту науку, яку ми звикли називати психологією. Треба віддати належне автору психоаналізу – він знав, про що говорив, бо термін «психологія» абсолютно не відповідає змісту тієї області знань, якою займається ця наука. Психологія – це, в буквальному перекладі з грецької, «слово про душу». А що ми знаємо про душу? І що таки взагалі душа? Психологія, насправді, це наука, що вивчає причини людської поведінки, тобто ту сукупність внутрішніх програм, які змушують нас в тих чи інших обставинах здійснювати саме такий, а не інший вибір. Не є таємницею, що переважна більшість таких програм міститься в підсвідомості і ми про це вже не раз говорили. А от звідки вони там взялись, ці програми? Характер кожної людини має два джерела наповнення, які приблизно в однаковій кількості постачають підсвідомість програмами для виконання. Перше джерело – це життєвий досвід. Це та життєва школа, уроки якої ми повинні засвоювати, щоб ставати кращими і мудрішими. Стаємо? На завжди. Справа в тому, що більшість знань, які приходять до нас із досвідом, не є нашими знаннями. Більшу частину з них ми отримуємо від старших поколінь. Нас виховують і навчають, і цей процес розтягується на довгих кілька десятків років, а в деяких людей і не закінчується ніколи. Без цього ми ніколи б не змогли орієнтуватись у всіх премудростях відносин між людьми. Але весь парадокс полягає в тому, що більша частина знань, яку ми отримуємо в дитинстві від дорослих, також цим людям не належить. Вона отримана ними від їхніх попередників, а ті, в свою чергу отримали їх від свої предків. Тому виникає запитання наскільки ці знання є адекватними до тих обставин в яких живемо ми, люди ХХІ століття? Звісно, щось по дорозі губиться, щось додається, але ланцюжок не переривається ніколи. А тому переважна частина знань про життя, якими ми володіємо, сформувалась ще в часи неоліту, а то й раніше. Ми уже не усвідомлюємо причин дуже багатьох наших поведінкових шаблонів, а причини ці знаходяться в далекій від нас древності. Так наприклад у більшості народів світу існує традиція гостинності. Ми обов’язково частуємо гостей, а коли самі ідемо до когось в гості, то беремо із собою якісь делікатеси, щоб почастувати друзів. Чудовий звичай, але причини його виникнення мають своє коріння зовсім не в доброзичливості наших пращурів і в турботі про подорожніх. Все набагато прозаїчніше. Світ наших предків був населений окрім людей, ще й різного роду демонами, привидами і духами предків. Всі ці нелюдські і часом дуже шкідливі істоти були у всьому дуже схожими на людей, за винятком одного: вони не вживали людської їжі. Щоб перевірити хто перед тобою, дух чи людина, треба було такій істоті запропонувати шматок хліба. Якщо їстиме – людина, а якщо ні – то… Одним словом зустрічаючи дорогих гостей хлібом-сіллю, ми пропонуємо їм тим самим довести, що вони люди, а не вихідці із «того світу». Кожен із нас є сумою знань довгого ланцюжка своїх предків, їхнього досвіду, їхнього відношення до життя. Саме вони, ці предки, створили рівно половину того, що ми вважаємо своїм характером. Ну чим не матеріал для археолога? От і виходить, що минуле (а що ми про нього знаємо?) управляє нашим сьогоденням і творить наше майбуття. Однак частина того минулого, яке керує нами, знаходиться значно глибше, аніж пам’ять поколінь. Друге джерело наповнення характеру знаходиться в наших генах. Зовсім недавно було завершено роботу над розшифровкою генетичного набору людину. Робота ця породила більше запитань, аніж дала відповідей. Виявилось, що тільки третина генів людського організму мають відношення до передачі інформації про будову тіла. А решта? Яку інформацію зберігає решта носіїв спадкової інформації? Поки що ми можемо тільки здогадуватись, які безцінні скарби знаходяться в архівах нашої генетичної пам’яті. А що вони там знаходяться, сумніві бути не може. Ще наприкінці минулого століття було доведено, що під впливом пережитих емоцій гени людського організму змінюють свою структуру. Ці зміни, на початку мінімальні і незначущі, можуть накопичуватись і ставати «точкою запуску» багатьох захворювань. А це означає, що емоційні чинники є не менш значимими для виникнення генних мутацій, аніж фактори зовнішні. Для людського організму це має особливе значення тому що людина, в порівнянні із іншими живими створіннями є набагато емоційнішою істотою. Емоції управляють не тільки нашої поведінкою, але й нашою фізіологією при чому на дуже глибинних рівнях. Генні мутації є внутрішнім механізмом природного добору. Серед представників виду виживають ті, кого генні мутації зробили найбільш пристосованими до середовища. На протязі останніх кількох десятків тисяч років людина живе у середовищі штучно створеному нею ж. Це середовище ми називаємо цивілізацією і зрозуміло, що принципи виживання в цьому середовищі відрізняються від тих принципів, які є в природі. Тому логічним було б допустити, що гени «людини цивілізованої» зберігають і передають у спадок інформацію про емоційні взірці реакцій на ті чи інші зовнішні подразники. А якщо так, то цілком вірогідним видається, що в генетичних архівах зберігаються спогади не тільки про емоційні реакції на певні події, але й спогади про самі ці події. Іншими словами, цілком вірогідно, що в наших генах живе безліч спогадів про ті події, учасниками яких були наші предки. У кожної людини двоє батьків - мати і батько, а от бабусь і дідусів уже вдвічі більше - четверо. Прабабусь і прадідів ще вдвічі більше - вісім, а тих, хто прапра... І так далі. От скільки в людини предків. І кожному з них ми зобов'язані життям. Історія людства із часу появи перших людей сучасного типу налічує приблизно 100 000 років. Тривалість життя пересічної людини ще донедавна не перевищувала 40-50 років. А тепер порахуй скільки поколінь предків залишили Тобі спогади про своє життя? Вся історія людства знаходиться в генах кожного із нас! Ця гіпотеза пояснює те, які функції виконують ті гени людського організму, які не приймають участі у формуванні тіла. Вони формують характер. Ця гіпотеза також пояснює певні психічні явища, як в інакший спосіб просто неможливо пояснити. Це ті наші риси характеру, схильності, емоційні реакції, які ми просто не могли б отримати із вихованням. Особливо це стосується так званих субособистостей. Субособистість, (англ. subpersonalіty) - психологічний термін, який означає ті елементи людської поведінки, які сприймаються свідомістю як щось окреме від себе, а також внутрішній образ, прив'язаний до цих елементів. Деякі субособистості утворюються в процесі набуття досвіду і пов’язані із тими соціальними ролями, які ми на себе приймаємо в житті. Так, людина може бути жорстким керівником на роботі і поступливим і схильним до компромісів партнером у подружньому житті. Однак більшість таких субособистостей пов’язані із генетичною інформацією, успадкованою від предків. В наших генах спокійно можуть уживатись спогади середньовічного пірата, неолітичного землероба, пастуха-кочівника чи філософа-книжника. Емоції, які ми постійно переживаємо, в певні моменти часу можуть активізувати ті чи інші фрагменти генетичної пам’яті і тоді ми реагуємо на події неадекватно до часу та обставин у яких вони існують, а так, як скажімо це зробив би той наш предок, кому цей шматочок пам’яті належав. Образно можна сказати, що в цей час котрийсь із наших предків береться вирішувати наші актуальні проблеми. І хтозна, ким він був у своєму власному житті – філософом чи піратом? Більше того, невирішені проблеми наших предків продовжують залишатись нашими проблемами. Вже було не раз сказано, що людина є істотою емоційною і живе заради емоцій. Ми звикли вважати, що емоції є нашими реакціями на оточуючий світ. А якщо допустити, що час від часу емоції наших предків, що живуть у наших генах, активізуючись викликають в організмі ті «гормональні бурі», що змушують нас щось чинити, чогось хотіти і до чогось прагнути, незалежно від оточуючих обставин? Тоді слід зробити висновок, що наші пращури не тільки намагаються вирішувати за нас проблеми, а ще й самі ці проблеми створюють. І це дуже важливе зауваження, бо психологічна археологія, про яку ми говоримо, має на меті пошук причин наших проблем власне для того, щоб ці проблеми вирішувати. Зараз це може видаватись трохи дивним, але поспілкувавшись із своїм середньовічним предком-піратом, ми можемо навчити його цивілізованому життю. А чому б ми самі могли навчитись у свого предка-філософа? А що могли б розповісти нам очевидці тих чи інших подій? Адже напевно в комусь із нас живуть гени учасників битви під Грюнвальдом чи, наприклад, відкриття Америки? Скільки білих плям історії отримали б таким чином своє забарвлення? А ті знання, які ми втратили на шляху до цивілізації? Все це могло б бути відновлене і принести неоціненну користь людям, тим більше, що сучасна психологія володіє всіма необхідними для цього засобами. Проблема тільки в однім. Знання, які зберігають генетичні архіви людства, знаходяться там у фрагментарному, дисперсному вигляді. Використовуючи метафору, можна сказати, що генетичні архіви людства це величезна коробка з пазлами, кількість яких далеко перевищує кілька десятків мільярдів. Всі ці пазли перемішані тисячоліттями та неймовірними комбінаціями генів наших предків: деякі з них дублюють один одного, деякі не співпадають у деталях, деякі навіть суперечать іншим і зібрати із них цілісну картину дуже і дуже важко. Важко, але не неможливо. А принаймні варто розпочати цю роботу. Тренінг самопізнання ПСИХОАРХЕОЛОГІЯ робота з генетичною пам’яттю Тренінг Романа Борсука «Психоархеологія» – можливий тільки після закінчення базового тренінгу і програми післятренінгової підтримки. Завданням його є оволодіння навичками роботи з генетичною пам’яттю. Цей дводенний (18-20 годин) тренінг базується на медитативних техніках активізації генетичної пам’яті – регресіях віку. Тренінг веде автор. |
Хочешь бути в курсі наших подій?
Зареєструйся на сайті і підпишись на розсилку.
Відеокурс створено на основі багатолітнього досвіду викладання медоду Сільви Романом Борсуком.
Друзі і партнери
International School of Investment and Finance ТМ "ДОСТУПНЕ ЖИТЛО" ЦЕНТР ГАРМОНИЧНОГО РАЗВИТИЯ "ФОРМУЛА ЛЮБВИ" |
|||||||
|
2007 - 2008 © Школа Романа Борсука
Використання матеріалів сайту можливе лише за згодою власника та при наявності посилання на сайт. |
|
|||||||
