Спогади

Час невблаганний. Завдяки йому нові враження непомітно, але дуже швидко перетворюються у старі фото. І ніщо не може протистояти часу, окрім пам’яті. Завжди вважав, що пам’ять у мене чудова, проте, переглядаючи старі світлини розумію, що це не так. Двадцять років викладацької діяльності були настільки насиченими, що навіть моя тренована пам’ять не в стані утримувати всіх спогадів. А дуже не хочеться їх втрачати назовсім…

 

Тому у мене є велике прохання: можливо хтось впізнає себе на цих старих фото, можливо пригадає події, які вони відображають. Напишіть мені та нагадайте – як це було. І не забудьте при цьому розповісти свої історії успіху. Вони дуже важливі. Не тільки для мене. І не тільки для вас…