коучинг-група ФЕНІКС

Коучинг-група ФЕНІКС має на меті допомогу й підтримку в подоланні такої, розповсюдженої в наш час проблеми, як емоційне вигорання. Якщо ж цілком стисло, то відновлення радості життя.

Правила роботи коучинг-групи прості:

• Для участі в групі слід зареєструватись на цьому сайті.
• Заняття відбуваються щотижня по четвергах. Початок занять о 19.00 за Києвом.
• Тема заняття визначається самими учасниками і може бути будь-якою.
• Основним спікером групи є Роман Борсук, проте кожен з учасників може приготувати й провести свою власну доповідь.
• Групові дискусії та обговорення тем провадяться в закритому Телеграм-каналі.

Що таке емоційне вигорання?

Термін емоційне вигорання в науковому обігу з’явився відносно недавно. В 1974 році його впровадив американський психіатр Herbert Freidenberger. На сьогоднішній день емоційне вигорання (англійською burnout) визначається як стан емоційного, фізичного та психічного виснаження, спричиненого надмірним та тривалим стресом.

Вигорання знижує продуктивність і марнує Твою енергію, змушуючи Тебепочуватися все більш безпорадним, безнадійним, цинічним і ображеним на життя. Зрештою, Ти можеш відчути, що Тобі просто не хочеться жити.

Дуже часто емоційне вигорання пов’язують з стресами на робочому місці, але це не так. Причин для стресу вистачає усюди. Але де б не вигорали Твої емоції, негативні наслідки цього стану поширюватимуться на всі сфери - включаючи Твоє сімейне, професійне та соціальне життя. Та тільки це ще не найгірша новина … 

Беззаперечно доведено, що емоційне вигорання є безпосереднім чинником (вкупі з нездоровим способом життя) виникнення артеріальної гіпертензії, серцево-судинних захворювань та інсультів, себто хвороб, які були, є і, на жаль, залишаються головною причиною передчасних смертей.

Чому ж так важко справитись з емоційним вигорянням?

Емоційне вигорання — це поступовий процес. Спочатку ознаки та симптоми є незначними, але з часом погіршуються. Німецький психолог Matthias Burish описав чотири етапи емоційне вигоряння:

1. Перший етап виглядає зовсім нешкідливо: це ще навіть не зовсім вигоряння. Це та стадія, коли слід бути уважним. Саме тоді нами рухає ідеалізм та ентузіазм. Та тільки вимоги, які людина виставляє до себе, є завищеними. Ця помилка не обходиться без наслідків.
2. Другий етап емоційного вигоряння - це виснаження: фізичне, емоційне, тілесна слабість.
3. На третій стадії звичайно починають діяти перші захисні реакції. Людина нарешті починає розуміти, що її вимоги до самої себе – надмірні. Але погодитись з цим не хоче, а часом, взявши на себе обов’язки перед іншими людьми, і не може. І тоді людина намагається уникати стосунків з людьми, оскільки вони стають для неї неприємними і, навіть, болісними. А якщо уникати стосунків не вдається (зазвичай так воно і є) – то починається процес саморуйнування.
4. Четвертий етап - це термінальна стадія вигоряння. Burish назвав це - синдром відрази. І це дуже влучна назва, оскільки симптомів четвертої стадії емоційного вигоряння багато і вони різні, але у всіх їхніх проявах можна легко побачити одну спільну рису – відсутність радості життя і, за великим рахунком, - небажання жити.

Як визначити присутність синдрому емоційного вигорання?

Фізичні ознаки та симптоми вигорання:

• Почуття втоми та виснаження, що не минає навіть після тривалого перепочинку.
• Знижений імунітет, часті хвороби.
• Часті й безпричинні головні чи м’язові болі.
• Зміна апетиту та/або звичок сну.

Емоційні ознаки та симптоми вигорання:

• Почуття невдачі та невпевненість у собі.
• Відчуття безпорадності, потрапляння у пастку та поразки.
• Почуття самотності і браку розуміння з боку інших людей.
• Втрата мотивації.
• Цинічний і негативістський світогляд.
• Відсутність задоволення від досягнення.

Поведінкові ознаки та симптоми вигорання:

• Відмова від відповідальності.
• Самоізоляція від людей.
• Вагання, зволікання, відкладання на потім будь-яких дій.
• Переїдання, надмірне вживання алкоголю та паління, потяг до наркотиків.
• Дратівливість.
• Байдужість до роботи, сімейних обов’язків чи хобі.

При цьому слід зауважити, що емоційне вигорання є наслідком тривалого й постійного стресу, але не є тим самим, що стрес, оскільки стрес, зазвичай людину мотивує і змушує її діяти, боротись та вчитись. Якщо при надмірному стресі нам видається, що ми тонемо і шукаємо соломинку за яку б ухопитись, то емоційне вигорання — це момент, коли ми цю соломинку відпускаємо і чекаємо щоб якомога швидше все це скінчилось.

Що робити, якщо Ти зауважив у себе ознаки емоційного вигорання?

В англомовній літературі стратегію подолання емоційного вигорання часто називають стратегією трьох R.

• R — Recognize — Розпізнати. Головна проблема розпізнавання полягає в тому, що емоційне вигорання, як було вже сказано вище, — це довгий, нелінійний і, дуже часто, прихований процес. Справу ускладнює ще й те, що усі ми виховані в культурі тотального ігнорування будь-яких порушень свого психічного стану. З дитинства нас привчають боротись з труднощами, брати себе в руки, не рюмсати, не нити і бути оптимістами, хоча при цьому ніхто не береться пояснити, як практично ці настанови виконувати.
• R — Reverse — Повернути. Емоційне вигорання не виникає на порожньому місці. Його причиною є ті моделі поведінки, які перепалюють наші емоції і ті, які блокують процеси емоційного відновлення. Якщо ці моделі поведінки не визначити й не повернути назад, то лікування емоційного вигорання не матиме жодного сенсу. Не можна згасити пожежу, продовжуючи підсичувати вогонь паливом, чи не так?
• R — Resilience — Вистояти. Парадоксально, але терапія емоційного вигорання дуже часто викликає пасивний опір з боку самого пацієнта. Невіра в свої сили, хронічна втома, психічне та фізичне виснаження, втрата мотивації та життєвих орієнтирів не минають без наслідків. Брак світла в кінці тунелю і необхідність прикладати зусилля для зміни стосунку до життя часто-густо провокують у людей з синдромом емоційного вигорання небажання повертатись до активного життя і хоча б щось робити для покращення його якості.

Останній пункт є ключем до розуміння сенсу діяльності групи ФЕНІКС. Терапія емоційного вигорання є тривалим та складним процесом і потребує соціальної взаємодії та психотерапевтичною підтримки. Самотужки справитись з цією проблемою майже неможливо.

P.S.ВІД АВТОРА

Емоційне вигоряння є, можна сказати, професійною хворобою усіх, хто вимушений багато й часто спілкуватись з різними людьми. Себто менеджерів по персоналу, продавців, викладачів, працівників МЛМ-структур, правоохоронців, адміністраторів …

Зрештою перелік професій з підвищеним ризиком емоційного вигорання можна продовжити в безконечність – ми ж бо живемо наразі у світі людей, а не машин, а добрий фахівець (хочу підкреслити – саме добрий) у роботі з людьми не може обійтись без емпатії – почуття співпереживання поточному емоційному стану іншої людини.

Очевидно, що це в якнайбільшій мірі стосується психологів та психотерапевтів. Корекція психічного стану людини неможлива без розуміння причин цього стану, а розуміння неможливе без співчуття. Частину чужих проблем та, пов’язаних з ними, емоцій доводиться брати собі. І це не може минутись безслідно.

Всі ми це розуміємо, однак слова про те, що зі мною такого не станеться, займають одна із перших місць у списку останніх слів.

Я – добрий психотерапевт, але, як часто буває, чоботар сам лишається без чобіт, а лікар – без ліків. Скажу відверто: чаша емоційного вигоряння мене не минула. Та ще й, як у нас заведено, розуміння цього прийшло дуже пізно. Добре хоч, що не занадто пізно. Тому навички й знання, якими я збираюсь ділитись з Тобою, не є чисто теоретичними знаннями та навичками. Це – квінтесенція досвіду та роботи із самим собою.

Cura te ipsum – Лікарю, зціли себе сам!

Мені це вдалося. Не маю сумнівів – вдасться і Тобі.