Нільс Бор, а саме його прийнято вважати батьком квантової теорії, часто казав молодим ученим: Давайте подивимося, наскільки ваша теорія божевільна, щоб могла бути істинною.
Та навесні 1959 молодий американський учений, Г'ю Еверетт - запропонував теорію настільки божевільну, що навіть сам Нільс Бор відмовився сприймати її поважно. Однак, ця теорія описувалися математично, та, на додаток, упевнено пояснювала багато явищ нашого життя, які інші теорії не в змозі були пояснити.
Еверетт називав її Багатосвітовою інтерпретацією квантової фізики (The Many-worlds Іnterpretatіon of Quantum Mechanіcs), і ключовим у цій довгій назві є слово багатосвітова. Згідно до теорії Еверетта, усе, що може статись, - станеться. Але не обов’язково в цьому світі. Тобто не обов’язково в тому світі, який спостерігач усвідомлює за допомогою власних органів почуттів та їх інструментальних підсилювачів.
Що це означає?
Обмежені плином часу, який ніхто з нас не в змозі завернути назад, у цьому світі ми завжди можемо здійснити тільки один вибір з декількох можливих. Людина, що стоїть на місці, може повернути тільки вправо, уліво, уперед чи назад або залишатися на місці. Одночасно йти вперед, стояти на місці й рухатися, допустимо, вправо, ми не можемо.
А от Еверетт математично довів, що вибір, нереалізований тут і тепер, реалізується в десь і колись нашим двійником, який негайно з'являється, породжуючи разом із собою новий світ.
У цьому новому світі все, що було дотепер, діялось так само, як і в нашому світі, але все, що буде діятись потім - діятиметься згідно нашим нереалізованим тут і тепер рішенням. Нові причини створюють нові наслідки - життя тече по-новому. І так до нового вибору, що знову породить нове відгалуження. Скільки людей - стільки й виборів (і навіть більше, тому що вибирати доводиться нам часто). Одна ріка - багато відгалужень, а єдиним річищем у якому весь цей потік рухається, є спільне енерго-інформаційне поле.
Теорія Еверетта дає пояснення не тільки фізичним явищам, але і явищам психологічним. Якщо врахувати, що чинником, що поєднує паралельні світи в єдину цілісність, є свідомість, то зрозумілими, або, принаймні, з'ясовними, стають джерела наших сновидінь, передчуттів, ясновидіння, інтуїтивних прозрінь і інших феноменів, які наша сучасна наука не може ні спростувати, ні пояснити.
Це також пояснює появу релігій, адже в історії планети не зафіксоване жодного, навіть найбільш примітивного суспільства, у якому в тієї або іншій формі не проявлялися б вірування в існування якихось не пов'язаних з нашим світом, потойбічних, як ми любимо говорити, сил.
Ми звикли (вірніше нас так привчили) думати, що далекі наші предки, не володіючи тими знаннями, якими ми маємо тепер, боялися навколишнього світу. І щоб якось пояснити собі його, населяли цей мир богами, демонами, духами предків і іншими породженнями уяви, які, мовляв, не мали й не мають нічого спільного з реальністю. Але давайте запитаємо самі себе, а закони природи (які ми знаємо) чи не є також породженнями нашої уяви?
Усе тече, усе змінюється, сказав колись Геракліт з Ефеса. І мав рацію. Але це усе ще й пов'язане між собою незліченною кількістю зв'язків-ниточок. Деякі із цих ниточок, ті, що товстіші й коротші, ми бачимо. Інших просто не зауважуємо, інших, особливо тих, які тягнуться далеко в інші світи й інші часи, не бажаємо зауважувати.
Це занадто важке завдання для нашого незрілого поки ще розуму. Тому із усього хитросплетення взаємних залежностей він вибирає тільки найбільш очевидні, звичні. Тобто ті, керування якими щось змінює в найближчому до нас часі й просторі. Наша звичайна локальна свідомість настроєна тільки на них, і тільки в стані зміненої свідомості ми можемо побачити справжню сутність речей.
Однак чи можемо ми її зрозуміти? Чи може наш обмежений розум охопити всю незмірність квантового Всесвіту?
У звичайному стані свідомості - ні. Для того, щоб отримувати інформацію з енерго-інформаційного поля потрібна зміна стану свідомості. А точніше розвиток свідомості - її розширення в область неусвідомленого, що є містком між нашою повсякденною локальною обмеженою свідомістю й цілісною свідомістю Всесвіту.
Зверни увагу на саме слово свідомість. В ньому виразно вчувається давнє слов’янське слово – відати, себто, по-теперішньому, знати. Свідомість - це причетність до якогось іншого, більшого, універсального знання. Зміна свідомості - дає нам можливість розширювати свій контакт із цим універсальним Знанням.
Людство завжди прагнуло отримати доступ до Знання. З цією метою було винайдено безліч способів зміни свідомості. Ці способи застосовувалися й застосовуються досі в різних культурах і в різних народів за всіх часів людської цивілізації. Трансові стани, хімічні препарати, гіпноз та самогіпноз - усе це шляхи, що ведуть до зміни свідомості. Раніше цими шляхами могли йти тільки обрані. Це й зрозуміло, адже зміна стану свідомості через, наприклад, вживання хімічних речовин не завжди буває безпечною.
Але є й інші шляхи, що стимулюють розвиток свідомості. Одним з таких шляхів є медитація.
У стані медитації, коли свідомість наше працює доволі активно, а гальмівні механізми вже вимкнено, ми не тільки потрапляємо в інші світи, але й зберігаємо в пам'яті враження про ці подорожі. То де ж ми все-таки живемо головним життям?
Усвідомлення реальності такою, якою вона є, - це не тільки, та й не стільки нові враження й нові знання. Це зміна реальності в тут і тепер у тому локальному світі, у якому перебуває в цей момент наше фізичне тіло.
Мали слушність прадавні мудреці, коли закликали своїх учнів: Почніть усвідомлювати! Прокиньтесь!
