Сидять собі два бурундучки, гріючись під теплим вересневим сонцем і один запитує другого:
— А скажи, братику, в чому сенс життя?
Подумав-подумав другий і каже:
— Пам'ятаєш минулий рік, братику? Посуха, ліс горить, їсти нічого, лисиці - голодні, ми - голодні. Усю осінь і зиму тільки й думали про те, як вижити. І сенсу життя не дошукувались. То виходить, що отой сенс життя у нас тоді був? А от дивися зараз, братику. Ми у безпеці, лисиць нема, люди нас не чіпають, їжі — повно-повнісінько й уже на всю зиму запаси зібрані. Життя — суцільне задоволення. Але ми шукаємо його сенс. То виходить, що тепер ми його втратили? Чи як?
