Бувають дні, коли нас тішить усе. Ну, абсолютно все… Навіть те, що видалося б тішити не може. Наприклад, непогода у вихідні. А бувають дні, коли навіть ласкаве весняне сонечко викликає роздратування - ну чому воно світить усім?
Але не будемо про сумне… Поговоримо краще, про те, чому виникають перепади настроїв, і як з ними справлятися?
Кажуть, що життя схоже на пішохідний перехід - кожен наступний крок переносить нас із білої смуги на чорну. Правда, потім ми знову можемо перейти в білу зону - ніхто ж не прагне страждати, чи не правда ? Питання тільки в тому, що для цього слід зробити - зробити крок вперед або повернутися на крок назад?
Підсвідомо ми вибираємо крок назад. Тобто нам починає видаватися, що там, за нами все було гарне й прекрасне, а от попереду… Попереду невідомо, що буде. Немовбито повинне бути добре, але може, очікуваної білої смуги там і немає зовсім? Може її намалювати забули? А от позаду вона точно була й ми це знаємо. І пам'ятаємо, як це - жити добре.
Усвідомлено ми розуміємо, що минулого не повернеш, що є ріка часу, яка постійно несе нас уперед, але це - усвідомлено. А от підсвідомість почуттям часу не наділена. Вона, на відміну від свідомості, не відрізняє вчора від завтра. Для підсвідомості важливе тільки сьогодні те, що в цьому сьогодні відбувається - добре чи зле. А ще підсвідомість панічно (буквально панічно) боїться всього невідомого, а тому всіма силами намагається нас від змін відгородити. А сил у неї… Одним словом, як каже назва однієї з популярних книг - Підсвідомість може все.
От і виходить, що у білій зоні, з нами все відбувається так, як відбувається. А от в чорній зоні ми часом затримуємося занадто довго. Назад повернутися неможливо, зробити крок уперед - не дозволяє підсвідомість. От і тупцюємо на місці, страждаючи, проклинаючи, скаржачись, пориваючись щось змінити й… витрачаючи при цьому ті скромні сили, які є в наявності. Згодом же з'являється звичка жити в пітьмі, і біле світло з'являється тільки в снах чи в мріях. Що робити, щоб так не діялось?
У першу чергу, зрозуміти, що характер кожної людини циклотимічний, тобто схильний до перепадів. Хочу підкреслити - характер кожної людини!
Просто перепади ці відбуваються по-різному, у когось піки гарного настрою крутіші й, відповідно, ущелини депресії глибші. А в когось, крива настрою більше нагадує плато, ніж гірський хребет. І те й інше має свої плюси й мінуси, але ми зараз не про це. Надто важливо розуміти, що й піки й ущелини мають своє конкретне призначення в нашому організмі.
Можеш уявити собі якийсь прилад, який нагромаджує енергію, акумулює її, а потім розряджається й знову починає нагромадження? Це спрощена, але, проте , вірна модель нашого організму. Очевидно, природа, таким чином, спробувала нас пристосувати до своїх власних природні ритмів та циклів. А з цього випливає, що функції організму - як тіла так і психіки - різні в кожній з фаз циклу. І поводитись ми повинні власне так, як того вимагають обставини, а саме…
У фазі депресії - не марнувати енергії даремно, тобто не робити жодних різких рухів, як фізичних, так і ментальних. Навпаки - накопичувати енергію. Відпочивати. Побільше спати. А ще читати, вчитися, збирати нові знання й навички. І чекати сприятливих обставин. Це називається смиренністю. Однак смиренність у цьому випадку - це зовсім не покірність долі, це велике вміння - жити з миром у душі. Вдумаємося ж у це дивовижне слово - смиренність.
А от фаза щиросердечного підйому - це найкращий час для активних дій. Саме тоді потрібно діяти, щоб дати можливість накопиченій енергії якісних змін (нові знання й навички) перейти в зміни кількісні (реальне поліпшення якості життя). Це не час для роздумів - це час для творчості та дії. Використай його повною мірою.
І якщо всі належні заходи будуть застосовані вчасно, то наступна чорна смуга буде вже вужчою й не такою чорною. А наступна за нею світла смуга - ширшою та яскравішою. Це, звичайно, станеться не раптово, враз, а поступово й, спочатку, навіть непомітно. Але станеться обов'язково.
Однак при цьому не варто забувати, що після фази підйому приходить неминучий спад. Тому, навіть відчуваючи себе всесильним і всемогутнім, варто добре подумати, перед тем, як ухвалювати вирішення чи брати на себе якісь зобов'язання. Сім раз, як кажуть , відміряй, перед тем, як різати. Та й крайнощі небезпечні в будь-якій справі.
Пам’ятай про це…
Comentários