ПСИХОЛОГІЯ КОЛЬОРІВ

Емоційний чи психологічний вплив кольорів не так легко проаналізувати, як фізіологічні процеси, що виникають у результаті їхнього сприйняття, хоча більшість із людей віддає перевагу певним кольорам і вважає, що колір впливає на настрій. Люди не люблять жити й працювати в приміщеннях, колірне оформлення яких видасться їм невідповідним. Кольори розділяють на сильні й слабкі, заспокійливі й збудливі і навіть на важкі й легкі.

Лабораторні досліди, що проводилися ще від початку минулого століття, показали, що люди сходяться в думці щодо умовної ваги кольорів. Червоний зазвичай визнається найважчим. За ним ідуть жовтогарячий, синій і зелений, потім - жовтий і останнім - білий. Пари кольорових плям однакової форми видаються людям нестійкими, якщо зверху знаходився важчий колір. Колір змінює наше уявлення про справжні розміри предметів, причому кольори, що видаються важкими, зменшують ці розміри. З рівновеликих квадратів найменшим видасться червоний, синій – трохи більшим, білий - найбільшим.


Французький триколор звичайно являє собою синю, білу й червону вертикальні смуги однакової ширини. Так записано в Конституції Франції, але на французьких кораблях співвідношення цих смуг змінюють - 33:30:37, щоб здалеку вони видавалися рівними.


Всім знайома класифікація квітів на теплі й холодні не збігається з нашою оцінкою реальної температури. Під час досліду людям давали потримати металеві предмети, нагріті до 42° С. Синій та зелений предмети видавались теплішими від червоних та жовтогарячих, нагрітих до тієї ж температури. Експеримент, метою якого було визначення чи викликає тепле світло в кімнаті відчуття тепла та затишку, показав, що тепле освітлення в жоден спосіб не може покращити систему опалення.


Психологи, зайняті в промисловості, вивчають вплив кольору на продуктивність праці робітників. Доведено, що в кімнатах відпочинку, пофарбованих в червоний еолір, робітники проводять менше часу, ніж в аналогічних приміщеннях, пофарбованих синьою фарбою.


Цей висновок підтверджується і в експериментах з тваринами. Як виявилось, мавпи при наявності вибору намагаються проводити менше часу в приміщеннях із червоним освітленням, ніж в приміщеннях, де світло має іншу барву.


Одним із пояснень цього явища може бути те, що червоний колір прискорює дію біологічних механізмів калібрування часу і при червоному світлі нам починає підсвідомо видаватись, що час рухається швидше. Проте, це ніяк не відбивається на здатності людей свідомо оцінювати, який відрізок часу вони провели при тому чи іншому освітленні.


Коли піддослідних просять повільно малювати коло, то при зеленому освітленні в них це виходить краще, ніж при червоному, який викликає посилення тремтіння в руці, як і в тому випадку, коли піддослідні намагались з першої спроби просилити нитку в вушко голки.


Поширена думка про збудливу дію червоного світла є, очевидно, вірною, оскільки цей колір підвищує електричну провідність шкіри та посилює потовиділення хоча й не впливає на частоту пульсу чи дихання.


Протягом багатьох століть людей мистецтва хвилює проблема естетичного впливу кольорів і тема ця надалі залишається малодослідженою. Втім, результати деяких дослідів вказують на певні, спільні для людей усіх рас, тенденції. Так, розглядаючи зразки поодиноких кольорів на нейтральному сірому тлі, люди зазвичай віддають перевагу синім тонам - від синьо-зелених до пурпурно-синіх. Найменше людям подобається зеленувато-жовтий колір. Незалежно від кольору віддається перевага світлим тонам. Психологи просили піддослідних визначити привабливість колірних пар і виявили, що людську увагу найкраще привертають різкі контрастні кольори, а ще більше - кольори, що відрізняються за насиченістю та яскравістю.


Виходячи із цих симпатій та антипатій до поодиноких кольорів й колірних пар, можна доволі точно передбачити враження, яке справить на людину кольорова абстрактна композиція. Деякі психологи вважають, що відношення до кольору на такому примітивному рівні має біологічну основу й неусвідомлено впливає на більш складні естетичні судження людини про картину чи світлину як колірну композицію.


Нас, звичайно ж, найбільше вражає не спільність функцій кольору в різних культурах, а їх несхожість. У багатьох країнах, наприклад, білий колір - традиційно весільний, а в інших - жалобний. Європейця чи американця не здивує, що в костюмах та гримі в'єтнамських оперних акторів червоний колір символізує гнів, але він нізащо не здогадається, що білий колір - символ зради, а чорний - відваги.


Однак дослідження показують, що в більшості випадків люди в різних країнах світу реагують на кольори схоже. Червоний, жовтий, зелений та синій – є фокусними кольорами для всього людства. Саме цим кольорам віддають перевагу діти, поки не починають говорити, і вони ж уникають термінальних кольорів, що лежать між ними. Назви фокусних кольорів першими з'являються в мові. Більше того, якщо розташувати мови в порядку складності їх колірної термінології, виявиться, що назви кольорів випливають одна з одною у певній послідовності. У деяких народів, зокрема, в Новій Гвінеї, є тільки два основні колірні терміни, що позначають чорну та білу барви або темний і світлий тони. Інші колірні терміни – неосновні і пов'язані з позначенням конкретних предметів.


Безумовно, в нашій мові існує набагато більше назв кольорів, але, наприклад, такий колір, як малиновий, не можна вважати основним, позаяк він є позначенням відтінку червоного кольору, а такі слова, як білявка, не беруться до уваги, оскільки вони відносяться до означення пігментації волосся та шкіри, подібно колірним термінам, пов'язаним з позначенням конкретних предметів у менш розвинених мовах. Відповідні колірні терміни в різних мовах не обов'язково охоплюють той самий колірний діапазон. Але центри цих діапазонів завжди збігаються.


У багатьох людей кольори асоціюються з іншими відчуттями. Так, поет Рембо вважав, що в кожної голосної є свій колір і навіть склав про це сонет з промовистою назвою Голосівки (переклад Григорія Латника).


А — чорне, біле Е, червоне І, зелене

У, синє О; скажу про їх таємну суть:

А — це корсет, його лискучі мухи пнуть,

Кружляючи щодня над смородом мерзенним,


Це тінь затоки; Е — то пароплава путь,

То білі королі, льодовиків знамена;

І — то пурпурна кров і посміх незбагненний,

П'янливе каяття і невситима лють;


У — цикли, то морів предивні коливання,

То спокій пасовищ у тихому смерканні,

То зморшка — борозна високого чола;


О — вища є сурма, різкі незнані звуки,

То тиша проміж гір, завмерлих од розпуки,

То промінь із небес, бузкова то стріла!


А композитору Римському-Корсакову видавалося, що у свій особливий колір забарвлені різні музичні тональності: до-мажор - у білий, ре-мажор - у жовтий, мі-мажор - у синій, фа-мажор - у зелений.


Звичайно, в кожного з нас є особисте сприйняття кольору, проте можна все-таки сказати, що воно залежить від особливостей культури й способу життя. Опитування за схемою добрий-поганий показало, що в Азії до білого кольору ставляться з більшою повагою, ніж на Заході. Жовтий колір найбільше шанують у Таїланді – втім, можливо, причини цього криються в панівній буддійській релігії. А в країнах з засушливим кліматом зелений колір уважають найсильнішим – невипадково іслам, що народився в пустелях Аравії, вибрав для свого прапора саме цю барву.


Однак загальне враження таке, що значення кольорів у різних культурах має більше спільних рис, ніж відмінностей. Сірий, жовтий і білий, як правило, уважають слабкими кольорами, а червоний - сильним і активним. Синій майже всюди розцінюють як добрий колір. У своєму сприйнятті кольорів й стосунку до них люди, очевидно, дуже схожі між собою.

38 перегляд0 коментар
Підпишись, щоб отримувати новини!
+38 066 30 10 112 (viber, whatsapp. line, telegram)
124019.png
whatsapp.png
124016.png
fb-messenger.png

Оформлення замовлень  захищено шифруванням HTTPS / TLS