top of page
Фото автораRoman Borsuk

ЦВЯХОТЕРАПІЯ

Кажуть старі люди, що в давнину жив собі один юнак, який був занадто гарячкуватий. На будь-які зауваження на свою адресу, на будь-яке не так сказане слово, на кожен, як йому видалося косий погляд у свій бік він негайно й бурхливо реагував, прагнучи відразу з'ясовувати стосунки.


Потім каявся. Потім мучився совістю. Потім … усе починалося спочатку. Вирішив він, зрештою, позбутися цієї біди й звернувся до сільської знахарки. Може є яке зілля від гнівливості?


Знахарка подумала-подумала, а потім сказала:

- Так, це біда. Вроки на тебе наслано, хлопче. Позбутися цих вроків можна тільки одним способом. Як тільки це знову із тобою трапиться, хапай цвях, бери в руки молоток і одразу забивай, що є сили, цей цвях у хатні двері.


- І що, минеться? - запитав юнак.

- Може відразу й не минеться. - Відповіла знахарка. - Тому, коли знову злість накотить, знову бери молоток, цвях і знову його забивай його у хатні двері.

- І тоді мине?

- Може й не з першого разу, і не з другого. Загалом, як тільки накричиш на когось без причини, то відразу шукай цвяха, бери молоток і забивай той цвях у двері. З котрогось разу допоможе. Тільки не знаю з котрого. Дуже сильні вроки на тебе наслали.


Повірив юнак знахарці й став виконувати її пораду. Що сварка чи сутичка - то він старанно забивав у двері хати цвяхи, поки не помітив, що знахарка таки мала слушність. Злість маліла, поки зовсім не перестала приходити і потреба в забиванні цвяхів пройшла. Навчився молодий чоловік контролювати свої емоції.


І тоді пішов він до знахарки знову, дякувати їй:

- Спасибі, паніматко. Усе сталось так, як ви сказали. А що мені тепер зі цвяхами робити, усі двері ними втикані?

- Бери кліщі та висмикуй цвяхи й принеси мені.

Чоловік так і зробив.

- От дивися, - сказав знахарка, з кожним разом, коли ти забивав цвяхи, ти витрачав свої сили. Потім витрачав свої сили, коли їх висмикував. Цвяхів уже нема, а двері все’дно діряві і їх міняти треба.


Душі людські однаково, що двері дерев'яні. Заб'єш у них цвяха - витратиш свої сили, висмикнеш цвях - знову витратиш. От тільки з раною душевною вже нічого не зробиш – двері поміняти ти можеш, а нової душі не знайдеш ні собі, ні людям.


То чи варто тратити свої сили на те, щоб псувати людям душі?

43 перегляди0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

ЙДИ ДАЛІ!

Comments


bottom of page