Італійський історик та економіст Карло Чіполла сформулював п'ять універсальних законів, що діють у будь-якому суспільстві. Виявилося, що глупота сама по собі набагато небезпечніша, ніж ми звикли про неї думати.
Перший закон глупотиЗвучить як цілковита банальність і снобізм, але життя доводить його істинність. Як би Ти не оцінював людей, Ти постійно зустрічатимешся з наступними ситуаціями:
Людина, що завжди виглядала розумною та раціональною, виявляється неймовірним ідіотом. Дурні увесь час виникають у найбільш несподіваних місцях у найбільш невідповідний час, щоб руйнувати Твої плани.
Другий закон глупотиІмовірність того, що людина дурна, не залежить від інших її якостей. Освіта не має нічого спільного з імовірністю наявності певного числа дурнів у суспільстві. Це підтвердили численні експерименти в університетах над п'ятьма групами: студенти, офісні службовці, обслуга, співробітники адміністрації та викладачі.
При аналізі групи некваліфікованих робітників, число дурнів виявилося більшим, ніж очікувалося (перший закон), і це можна було списати на соціальні умови: бідність, сегрегацію, брак освіти. Але піднімаючись вище соціальними сходам, те ж співвідношення виявилося серед білих комірців і студентів. Серед професури, у маленькому провінційному коледжі чи великому університеті, та ж частка викладачів виявлялась дурнями.
Ідею, яку виражає другий закон, складно прийняти, але численні експерименти підтверджують її залізобетонну слушність. Феміністки підтримають другий закон, оскільки він говорить, що дуреп серед жінок не більше, ніж дурнів серед чоловіків. Жителі країн третього світу утішаться тим, що розвинені країни не такі вже й розвинені.
Висновки із другого закону лякають: чи станеш Ти крутись у вищому товаристві чи переїдеш у Меланезію, подружившись із місцевими мисливцями за головами, чи заточиш себе в монастир, чи проведеш залишок життя в казино в оточенні продажних жінок, Тобі скрізь доведеться зустрічатися з такою же кількістю ідіотів, яка (перший закон) завжди буде перевищувати Твої очікування.
Третій закон глупотиДурень - це людина, чиї дії ведуть до втрат для іншої людини або групи людей, і при цьому не приносять користі самому дієвому суб'єктові або навіть обертаються шкодою для нього. Неважко уявити масштаби втрат, які здатні причинити дурні, потрапляючи в управлінські органи й володіючи політичними та соціальними повноваженнями. Але окремо варто уточнити, що саме робить дурня небезпечним.
Дурні люди небезпечні тому, що раціональні люди із труднощами можуть уявити логіку нерозумної поведінки. Розумна людина здатна зрозуміти логіку бандита, тому що бандит раціональний - він усього лише прагне одержати більше благ і при цьому недостатньо терплячий, щоб заробити їх. Бандит передбачуваний, тому проти нього можна вибудувати захист.
Спрогнозувати дії дурня неможливо, він нашкодить Тобі без причини, без мети, без плану, у найбільш несподіваному місці, у найбільш невідповідний час. В Тебе немає способів угадати, коли ідіот завдасть удару. У конфронтації з дурнем розумна людина повністю віддає себе на милість дурня, рандомної істоти без зрозумілих розумникові правил. Атака дурня зазвичай застає зненацька. Навіть коли атака стає очевидною, від неї складно захиститися, тому що вона не має раціональної структури. Це те, про що писав Шиллер:
- Проти дурості неспроможні навіть боги.
Четвертий закон глупотиНедурні завжди недооцінюють руйнівний потенціал дурнів.
Зокрема, недурні постійно забувають про те, що мати справа з дурнем, у будь-який момент часу, у будь-якому місці й при будь-яких обставинах - означає чинити помилку, яка дорого обійдеться в майбутньому. Розповсюджений стереотип - що дурень шкодить лише самому собі.
Ні! Не варто плутати дурнів з безпомічними простаками. Ніколи не вступай в альянс із дурнями, гадаючи, що можеш використати їх заради своєї вигоди - якщо Ти так зробиш, то очевидно, що Ти не розумієш природи глупоти. Так Ти сам твориш дурневі поле, на якому він може розгулятися й наробити ще більшої шкоди.
П'ятий закон глупотиДурень – найнебезпечніший тип особистості. Наслідок: Дурень є більш небезпечним, ніж бандит.
Результат дій ідеального бандита - простий перехід благ від однієї людини до іншої. Якби всі учасники соціуму були ідеальними бандитами, воно б не розвивалось, але катастрофи б не трапилося. Навпаки, уся система перебувала б у стабільному положенні. Це легко бачити на прикладі будь-якої країни, де влада корумпована, а громадяни постійно обходять закони.
Коли на сцену виходять дурні, картина повністю змінюється. Вони чинять шкоду не отримуючи користі. Блага знищуються, суспільство убожіє.
Історія підтверджує, що в будь-який період країна прогресує тоді, коли владу справують достатньо розумних людей, щоб стримувати активних дурнів і не давати їм руйнувати те, що розумники зробили. У країні, що регресує, дурнів стільки ж, однак, серед верхівки спостерігається ріст частки дурних бандитів, а серед іншого населення - наївних простаків.
Щось нагадує, чи не так?
