Колись, дуже давно тому, на одному острові побудували храм з тисячею дзвонів. Дзвони, великі й малі, були створені найкращими майстрами світу. У сильну негоду, коли дул ураганний вітер, музика усіх дзвонів зливалась в єдину симфонію й приводив у захват серце кожної людини.
Пройшло багато віків, і острів поринув в океан. З ним під воду занурились і усі його дзвони. Прадавня легенда мовить, що дзвони продовжують безперестану дзвонити - при бажанні їх може почути кожен.
Натхнений легендою, один парубок подався за тисячу миль послухати дзвони. День за днем він безперервно сидів на березі океану, виживляючи занурений острів, і напружено вслухаючись. Але чув тільки шум прибою. Юнак намагався не звертати на нього уваги, але дарма: видавалося, що цей шум заполонив увесь світ.
Так тривало тижнями. Щоразу, коли юнака охоплювала зневіра, він йшов послухати сільських мудреців, котрі знову й знову переказували йому таємничу легенду. У його серці знову спалахувала надія, що … знову згаснути після декількох тижнів спроб почути заповітні дзвони.
Зрештою, юнак вирішив відмовитися від своєї пригоди. Можливо, йому й не писано почути музику дзвонів, - сказав він собі. Можливо, це лише красива легенда. Востаннє він подався на берег, щоб попрощатися з океаном, з небом, вітром та пальмами.
Хлопець ліг на пісок і вперше прислухався до шуму прибою. Незабаром звуки моря так поглинули його, що юнак уже майже не усвідомлював себе: він розтанув в глибокій тиші моря.
І раптом у цій тиші він почув дзвін! Ніжний голос маленького дзвона, а потім ще один, і ще, і ще, поки музика тисячі дзвонів не злилася в єдину гармонію, а серце юнака не затріпотіло в захопленому екстазі.
А Ти почув уже свої дзвони?
