З 19-го століття у кожній українській оселі почали з’являтися покуття. Ікона на покутті символізувала вікно у Царство Боже, яке є смислом усього християнського життя.
Матеріал: дерево (сосна).
розмір 25 см на 30 см
Обпалювання, брашування, вживлення зображення, акрилові фарби, техніка зістарювання, фінішний віск.
Обітниці, які давали на покуті, вважалися священними і непорушними, а молодят під час весілля батьки благословляли святими іконами на покуті. Саме з тих часів в Україні ведеться традиція так званої вінчальної ікони. їх передавали з покоління в покоління. Ці ікони були сімейною реліквією і зберігали в собі всю благодать роду, накопичену роками. Зберігали її як зіницю ока і  тримали на покутті. Вінчальну ікону легко впізнати: це завжди два лики — Господа і Богородиці, а часом і Богородиці з немовлям. 
Ікони — це дивовижний світ, який відкриває перед нами реальність Божественного буття.