Студія Світовида: Цій невеликій речі, яку я зараз тримаю в руках, десь близько п'ятнадцяти тисяч років. Знайдено її на стоянці поблизу села Межиріч неподалік від Канева. Тому її називають межиріцькою мапою. І це справді мапа. Завдяки їй археологи навіть відкрили одне з чотирьох жител стоянки, про існування якого не знали і яке на мапі чітко вказане. Мапа як мапа, хоч і тисячолітньої давності.
Але постає питання, а навіщо ця мапа була потрібна? Бо заблудитись серед чотирьох хатинок так само важко, як і серед трьох сосен. А більше нічого на цій мапі й нема. То чи був таки цей малюнок мапою? А якщо ні, то чим він був? Бо важко уявити собі, хоча це й не виключено цілком, що мисливець на мамутів, жилось якому не так уже й просто, присвятив добрих кількадесят годин своєї праці на те, щоб виготовити таку гарненьку річ, яку потім можна повісити на стіні свого чуму та любуватись пейзажем? Не для майбутніх же археологів старався? То для кого?
Межиріцька мапа не поодинока. На Кирилівській стоянці у Києві знайдено схожий малюнок. Теж вирізьблений з мамутової кості, але тисяч на десять років раніше. І що на ньому зображено геть невідомо, хоча різьбяр приклав для створення цієї речі масу праці. Для чого?
Схожі загадкові малюнки знаходять і на інших археологічних об’єктах. Що ж це таке?
Палеоантрополог, Женев’єва фон Петзінгер з університету Вікторії в Канаді, допускає, що значки ці є чимсь, на кшталт символів для укладання доісторичних хештегів, майже такими ж універсальними, як ваші емодзі. За допомогою таких символів люди одного племені могли, наприклад, порозумітись з людьми іншого племені. На підтвердження своєї теорії пані Женев’єва, приводить статистику власних досліджень. Як виявилось, майже три чверті знаків, на теренах від Північної Америки до Австралії є спільними для різних археологічних культур, розділених, часом, тисячами кілометрів та років.
На додаток приблизно сорок тисяч років тому в усій Європі були в обігу тридцять два знаки, якими послуговувалась всі люди, які жили тут.
А тепер повернемось до українських доісторичних мап. Згадані знаки на них також присутні. Можливо, навіть, що саме комбінації цих знаків є головним посланням цих малюнків, а зовсім не схеми розташування жител. І насічки, нанесені внизу малюнка не є позначенням річки, як його зазвичай трактують, а відліком часу: до якоїсь події та після неї. А сенс самої події переказано іншими знаками, які також присутні на малюнку.
На жаль, люди покинули Межиріцьку стоянку раптово і більше сюди не повернулись. Сліди їхні загубились у часі й наша темпорольно-пошукова група наразі не в стані їх віднайти. Звісно, якщо пошуки дадуть якийсь результат, ми одразу повідомимо вас про це. А поки що пропонуємо своїм сталим глядачам напружити свою уяву і спробувати розшифрувати таємне послання з минулого. Ми чекаємо ваших версій.
Дякую за увагу.
P.S.
ПРОХАННЯ!
Дорогі друзі! Якщо не важко, станьте позитивними критиками для сценаріїв, які будуть викладатись на цій сторінці в текстовому і (поки що) в тестовому режимі. Ці сценарії будуть використані в новій програмі, яка готується на наступний рік. Подробиць цієї програми не розголошую, оскільки подробиці ці можуть ще не раз змінюватись, скажу тільки, що це буде програма про історію нашого народу, про те, як він творився і народжувався, яку спадщину ми отримали від своїх пращурів і що з цією спадщиною ми можемо (а може й зобов’язані!) вчинити.
Коли ласка, шановні характерниці й характерники, напишіть що вам сподобалось, а що й не дуже, які запитання виникають і які теми з нашої історії вам цікавлять?
Розповідь вестиметься від імені трьох віртуальних персонажів — Світовида, ведучого в студії, та «польових репортерів» — Радослави й Мирка. Звичайно, коли програму буде готова до етеру, вони оживуть, але наразі нехай їх створить ваша уява.
Сценарії будуть з’являтись на цій сторінці що кілька днів, в міру їх написання. Не проґавте їх!
