Студія Світовида: двадцять тисяч років тому на берегах Десни стояло собі маленьке мисливське сільце в якому жили мисливці на мамутів. Влітку вони вирушали на лови, а зимою сходились сюди, щоб провести разом важкі зимові часи. Було їх близько п'яти десятків душ, себто п’ять сімей. Так тривало роками, але одного разу ці люди пішли й уже не повернулись. Милосердна земля сховала від інших поколінь людей їхні житла. А разом з ними багато дивних та цікавих речей. Про призначення деяких з цих речей спитаємось у колишнього їхнього власника.
Радослава: Вітаю вас, дорогі наші глядачі, з придеснянського села Мізин. Тобто колись села Мізин тут звісно не було. Була тільки Десна. І п’ять хатин з мамутових кісток. Саме тут ми домовились зустрітись з місцевим шаманом, Сивим Вовком, який пообіцяв нам розповісти дуже цікаві речі. Даю йому слово:
Сивий Вовк: Вдалого вам полювання, люди з майбутнього! Я відаючий роду з тотему вовка. А ти, доню, більше не кажи на мене шаман. Шаман — це чуже для вас слово, а відаючий — рідне. Навіщо позичати чуже, якщо є своє? Відаючий — це знаючий. Той, що знає.
Радослава: Тоді скажіть мене, Сивий Вовче, а що ж ви знаєте?
Сивий Вовк: Все, що потрібно моєму роду для виживання.
Радослава: Під час розкопок у вашому селі знайшли оці два браслети. Я не питаюсь у вас про те, як ви зуміли вигнути мамутову кістку, скажіть тільки: ці два браслети потрібні були вашому роду для виживання? Вони якось допомагали полювати на мамутів?
Сивий Вовк: Допомагали. І не тільки на мамутів. І не тільки в полюванні.
Радослава: Але як?
Сивий Вовк: Це ж просто. Подивись на оцей браслет. Що ти бачиш?
Радослава: Вирізьблені риски, меандри … Стильна, можна сказати, штучка.
Сивий Вовк: Давай я тобі поясню, доцю. На цій, як ти кажеш, стильній штучці, вирізьблено п’ять ділянок орнаменту. Ділянки ламаних ліній складаються загалом з чотирнадцяти ліній (а це дві фази Місяця) і дев’яносто шести ліній. В одній зоні - шість по сім ламаних ліній, що дає в сумі сорок дві лінії (тобто шість тижнів), а в другій зоні — вісім ламанців з п’ятдесяти шести ліній (вісім тижнів). Усього в зонах тридцять меандрів, як тридцять днів у місяці. А кожен з меандрів складається з дванадцяти ліній як дванадцять місяців у році. Всього ж ліній триста шістдесят як днів у сонячному році. Тямиш?
Радослава: Та це ж календар!
Сивий Вовк: Так-так, там у вас це називається календарем!
Радослава: Зрозуміло! Але навіщо він вам? Ви що, вбиваєте мамутів за календарем?
Сивий Вовк: Календар нам потрібен навіть більше ніж вам. Вам що? Ви завжди можете у когось спитатись, який сьогодні день і чи скоро надійде осінь? Чи в газеті прочитати, чи по тому, як його там, радіо послухати. Нам же ні у кого питатись. Ми самі мусимо знати. Знаючі нашого роду вже давно помітили, що все у світі повторюється. За весною приходить літо, за літом — осінь, за осінню — зима, а потім знову весна. Восени духи наказують мамутам йти на південь, весною — на північ. Наприкінці весни народжуються оленята, а за три тижні до цього, приводять телят корови зубрів. І якщо ти знаєш, коли щось сталось цього року, то знатимеш, коли те ж саме відбудеться в майбутньому. Не треба навмання шукати дичину, бо духи за допомогою цієї речі самі показують нам де вона є. Я ж тому й ношу його на руці, як ви носите свої годинники.
Радослава: Це ви створили таку чудову річ?
Сивий Вовк: У світі духів вона існувала споконвічно. Духи наказали попереднім знаючим нашого роду щодня вставати до світанку і позначати де сходить сонце. І так упродовж багатьох літ і зим.
Радослава: Але ж у сонячному році 365 днів, а у вашому календарі їх тільки 360. Це помилка?
Сивий Вовк: Ні, не помилка. Ці дні не належать людям. Це дні, коли духи приходять у яву. Це їхні дні. Тоді ми, люди, нічого не робимо, щоб не заважати духам. Ми палимо вогнища, співаємо пісень і танцюємо, щоб духи знали — ми завжди їм раді.
Радослава: А цей, другий браслет? Він також рахує дні?
Сивий Вовк: Так. Але він рахує дні за Місяцем, а не за Сонцем. Це жіночий браслет. Я його ношу на лівій руці, а сонячний — на правій.
Радослава: Що означає, жіночий? Поясніть це докладніше.
Сивий Вовк: Місяць керує жінками. Жінка виношує дитину, доки Місяць 10 разів не покаже своє обличчя. Жіноче лоно очищає себе раз на 28 днів і тільки раз на місяць жінка може почати дитину. Тому, якщо хочеш завагітніти …
Радослава: Ні, ні … Дякую. Поки що не планую.
Сивий Вовк: О дивний новий світ! У нашому ж світі жінки тільки й думають, як би народити дитинку. Кожна нова людина робить рід сильнішим. У вас же все не так …
Радослава: Так, у нас життя точиться інакше. Але звідки ви так добре обізнані з тим, що буде у світі аж через двадцять тисяч років? Ви ж мені тут й про годинника говорили, й про газети, й про радіо … Звідкіля ви знаєте, як воно буде?
Сивий Вовк: Ти неуважна, доню. Мабуть, про щось своє думаєш? Я ж казав тобі, що все у світі повторюється. І душі теж повертаються до своїх місць. Ти ж пам’ятаєш, як звали того ученого, що досліджував наше село?
Радослава: Ну, Вовк Хведір Кіндратович, а що?
Сивий Вовк: А те, що рід наш з тотема вовка походить. Збагнула? Отож, бо і є …
екран згасає
Голос Радослави за кадром: А скажіть, будь ласка, чоловіків ви умієте приворожувати?
Студія Світовида: Винахід календаря для того світу, ця як теорія Ейнштейна для світу вашого. Люди відкрили для себе час і навчились його вимірювати. А найцікавіше тут, що мізинські календарі не є унікальними. Вони тільки досконаліші від інших, яких знайдено в Європі уже доволі багато. При цьому більшість з них — це чернетки, свого роду робочі записи доісторичних дослідників, які відмічали на кістках та паличках схід та захід сонця, фази місяця і, навіть, мапи зоряного неба.
P.S.
ПРОХАННЯ!
Дорогі друзі! Якщо не важко, станьте позитивними критиками для сценаріїв, які будуть викладатись на цій сторінці в текстовому і (поки що) в тестовому режимі. Ці сценарії будуть використані в новій програмі, яка готується на наступний рік. Подробиць цієї програми не розголошую, оскільки подробиці ці можуть ще не раз змінюватись, скажу тільки, що це буде програма про історію нашого народу, про те, як він творився і народжувався, яку спадщину ми отримали від своїх пращурів і що з цією спадщиною ми можемо (а може й зобов’язані!) вчинити.
Коли ласка, шановні характерниці й характерники, напишіть що вам сподобалось, а що й не дуже, які запитання виникають і які теми з нашої історії вам цікавлять?
Розповідь вестиметься від імені трьох віртуальних персонажів — Світовида, ведучого в студії, та «польових репортерів» — Радослави й Мирка. Звичайно, коли програму буде готова до етеру, вони оживуть, але наразі нехай їх створить ваша уява. Сценарії будуть з’являтись на цій сторінці що кілька днів, в міру їх написання. Не проґавте їх!
