Техніки психологічного зцілення достатньо дієві, але для того, щоб застосовувати їх, слід позбутися деяких помилкових уявлень про хворобу.
Людям набагато легше повірити у зв'язок між негативними очікуваннями й смертю, ніж в залежність видужання від позитивних очікувань. Одна із причин, чому лікарі довіряють позитивній установці менше, чим негативній, полягає в тому, що іноді буває дуже складно зрозуміти чи справді пацієнт оптимістично настроєний щодо свого видужання, чи він просто так каже, щоб заспокоїти близьких.
Коли хворий уголос запевнює всіх, що готовий боротися за своє життя, не збирається вмирати й обов'язково побідит подолає це, але одночасно годинами лежить у постелі з натягнутою на голову ковдрою, не береться за жодну роботу й поводиться так, що це зовсім не в'яжеться з його словами, стає цілком зрозуміло, що насправді в нього немає твердої віри в те, що він може поправитися.
Усі знають, що це таке - передбачення, що само себе сповнює: очікуючи чогось, ми діємо згідно із цим очікуванням і в такий спосіб підвищуємо ймовірність того, що так воно й станеться.
Якщо, наприклад, пацієнт прагне й очікує видужання, він буде приймати ліки й виконувати всі призначення лікарів, тим самим підвищуючи ймовірність видужання. Якщо ж він уважає, що помре, то, швидше за все, вважатиме всі приписи медиків шахрайством та шарлатанством з метою видурення грошей.
З приведеного нижче прикладу добре видно одну з головних особливостей передбачення, що само себе сповнює - постійний циклічний взаємозв'язок складових процесу: очікування успіху допомагає його добитися, що у свою чергу є доказом правильності первісної позитивної установки. З іншого боку, очікування невдачі часто приводить до провалу, що у свою чергу підтверджує правильність негативної установки. У міру того як цей цикл проходить нові витки, очікування - як позитивне, так і негативне - стає усе сильнішим.
У госпіталі військово-повітряних сил у Тревісі (штат Техас) Карл Саймонтон (O. Carl Simonton, 1942 – 2009) вів спостереження групи з 152 онкологічних хворих, яке довело вплив позитивної установки на результати лікування. П'ять фахівців госпіталю протягом півтора року оцінювали кожного пацієнта за двома параметрами: відношення до лікування та реакція на нього їх організму.
Результати з очевидністю показували, що пацієнти з позитивним очікуванням краще реагували на лікування. Якщо бути точним, то з 152 осіб тільки двоє з тих, у кого були негативні очікування, добре реагували на лікування.
Найважливіший висновок, до якого привело це дослідження, полягає в тому, що позитивне відношення до лікування дозволяє передбачити відповідну реакцію організму краще, ніж ступінь серйозності хвороби.
Це означає, що пацієнти в гіршому фізичному стані, але з позитивними установками, реагували на лікування краще, ніж ті, у кого фізичний стан був відносно кращим, але установки негативними. На жаль, це правило діє й у зворотному напрямку. І от чому:
Усі люди, тією чи іншою мірою, підлягають дії стадного інстинкту. Бути як усі - це один з підсвідомих інструментів запевнення психологічної зони комфорту (хоча саме поняття зона комфорту стосовно хвороби носить скоріше саркастичний відтінок), а для того, щоб добитися радикальних змін потрібно дуже багато змінювати у своєму житті: звички, поведінку, відношення до світу й до самого себе.
Виходячи зі узвичаєної зони комфорту, ми натрапляємо на опір підсвідомості. Адже в цей момент їй видається, що покидаючи стадо, де всі поводяться однаково, ми стаємо незахищеними й вразливими до всіляких небезпек. Тому більшість людей схильна підсвідомо погоджуватися зі статистикою - при такій-то хворобі більшість людей швидко вмирають і не звертати уваги на видужання меншості.
Але якщо комусь удалося, то чому це не вдасться Тобі? Адже організми всіх люди однаково влаштовані, чи не так?
Правда. Проблема не в тому, як люди влаштовані, а в тому, як вони, вибачите за каламбур, налаштовані. Якщо людина налаштована бути як усі, то її підсвідомість буде чітко дотримуватись плану капітуляції перед хворобою. Але якщо людина вважає себе кимсь незвичайним, унікальним і неповторним, тобто не як усі, то в неї є всі шанси повернути собі здоров'я.
