Можу закластися, що у відповідь на запитання, чим є здоров’я - Ти найчастіше почуєш типову відповідь - здоров'я, це коли нічого не болить. Іншими словами для більшості наших співвітчизників (та й не тільки їх, в інших країнах люди мислять схоже) стан здоров'я - це стан нехвороби. Тобто центральним чинником, що творить поняття здоров'я, є його антагоніст - хвороба.
Зберегти здоров'я, у такому випадку, означає - не допустити хвороби. Здоров'я - це нехвороба. Але чи є хвороба нездоров'ям?
Всупереч логіці, ні. Нездоров'я для більшості з нас - це синонім легкого нездужання, свого роду переддень хвороби: хвороби ще немає, але почуваю себе погано. А от хвороба - це щось дуже й дуже конкретне. Хворобу, на відміну від здоров'я, ми вміємо описувати дуже детально, барвисто й емоційно. А лікарі додадуть, що здорових людей і зовсім немає, є тільки погано обстежені хворі.
Виходить геть зовсім дивне явище. Про хвороби ми знаємо дуже багато, а про те, як зберегти здоров'я – майже нічого. Хіба, що ВООЗівську дефініцію здоров'я:
здоров'я - це стан повного фізичного, духовного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.
Але це в теорії. А як бути на практиці? Як визначити насправді : здоровий я чи мені так тільки видасться?
А давай уявимо собі світ без хвороб! Світ, де ніхто не хворіє й де ніхто навіть не замислюється над тим, як зберегти здоров'я? Що станеться тоді в цьому до болю здоровому світі?
Станетьcя економічна катастрофа.
У світі налічується більш 60 мільйонів лікарів. Приблизно в три рази більше медпрацівників середнього рівня. До цього числа додамо ще народних цілителів, екстрасенсів, гомеопатів, фахівців альтернативної медицини і інших парамедиків. За найскромнішими підрахунками без роботи залишаться приблизно 400 - 500 мільйонів людей. Для порівняння скажу, що населення Євросоюзу на сьогоднішній день становить 500 мільйонів осіб. Тобто весь Євросоюз вимушений буде жити на допомогу по безробіттю.
Без роботи залишаться й мільйони фармацевтів. А кількість їх ніяк не менша, ніж кількість медиків. Без роботи залишаться мільйони робітників фабрик, що випускають ліки, а заодно й підприємств, що виготовляють та поставляють для них сировину.
Однак це не найважливіше. Без прибутку залишаться фармацевтичні компанії. І от цього вони саме допустити не можуть!
Прибуток від виробництва й продажу ліків знаходиться на другому місці після торгівлі зброєю та значно випереджує зиск від продажу наркотиків, який у рейтингу прибутковості займає почесне третє місце. Склавши суму капіталів, технологій, робочих місць та, найголовніше, доходів, що становлять основу індустрії боротьби із хворобами (не індустрії здоров'я, хочу підкреслити!) легко зробити висновок: масове оздоровлення населення планети миттєво приведе до глобальної кризи й краху економіки.
Де отут думати про те, як зберегти здоров'я?
Щоб люди хворіли більше й частіше, медицина хвороб (а іншої медицини, тобто медицини здоров'я, у нас поки ще немає) створила свою власну ідеологію. Хвороба в цій ідеології є абсолютним злом, вторгненням чужорідних, ворожих людині сил у наш чудесний здоровий і добрий організм.
Найчастіше це вторгнення немотивоване. Зло просто вибирає собі безневинну жертву й накидається на неї для того, щоб задовольнити свою злу пристрасть чинити повсюдно зло.
Іншим варіантом цього ідеологічного шаблону є сприйняття хвороби, як покарання. У релігійних системах це покарання за гріховний, тобто неправильний з точки зору постулатів даної релігії, спосіб життя. У більш сучасному виданні - це покарання за відхід від так званого здорового (тобто правильного, стандартизованого) способу життя, який для багатьох людей стає чимсь, що багато в чому замінює релігію.
Згідно з цим ідеологічним шаблоном, лікар бачиться кимсь, на кшталт міфологічного героя, який виходить на бій зі злою хворобою й прагне розгромити її в чесному, але важкому двобої. Хвороби бувають сильними й слабкими, але й лікарі також мають сильні й слабкі засоби. Чим сильніша хвороба, тим сильнішим (читай дорожчим) повинен бути засіб, тим сильнішим (читай дорожчим) повинен бути лікар, тим довшим (читай дорожчим) триватиме боротьба зі злим супостатом.
Сама людина, у цій ідеологічній схемі, є тільки полем бою, театром воєнних дій, шахівницею, на якій ведеться партія між Злом (хворобою) і Лікарем (речником Добра). Хто переможе - залежить від сил сторін, але, в жоден спосіб, не від самого пацієнта. Його пасивна участь у цій боротьбі (звичайно на стороні сил Добра) полягає тільки в тому, щоб беззаперечно виконувати приписи лікаря. Іншими словами не дозволити собі гріх непослуху, який карається загостренням хвороби. Притім психологічне здоров'я пацієнта в цьому випадку не враховується. Бій з хворобою відбувається тільки на фізичному плані.
Фармацевтична імперія за допомогою засобів масової інформації посилено підживлює цей міф. Чого варті, наприклад, минулі історії про пташиний, а потім свинячий грип! А вже зовсім показовою є нинішня драма з COVID-19, котра відбувається в нас на очах. Як тільки з’являється нова хвороба, негайно виявляється, що людство до неї не готове і треба шукати грошей, щоб створити ліки від цієї хвороби. Але от ліки готові й їх уже успішно продають в аптеках і тут же, за сценарієм, на сцену повинна виповзти нова хвороба.
Кількість людей, що вмирають щорічно від різних тропічних лихоманок, від гепатиту, і навіть через відсутність елементарних засобів гігієни або очищення води, незрівнянно більше, ніж кількість людей, що вмирають від грипу чи, нехай буде, ковіду… Засоби, витрачені на пропаганду нових хвороб і створюваних проти них вакцин, запросто могли б урятувати життя мільйонам людей, але… Але, люди, яких можна було б урятувати таким чином, бідні й платити нема чим. А раз нема чим, те й нехай умирають собі на здоров'я.
Бувши одним зі стовпів економіки, хвороби в нашому суспільстві, принаймні в тому його вигляді, у якому воно існує зараз, незнищенні. Економіці потрібні гроші, а якщо джерелом цих грошей є хвороби, то хвороб потрібно якнайбільше. З точки зору економіки, звичайно. Іншими словами з погляду механізму, що забезпечує людям енергію, необхідну для їхнього виживання.
Якщо подивитися на всю цю картину очима стороннього спостерігача, якого-небудь інопланетянина, що випадково забрів у наш куточок Галактики, то побачимо цілковитий абсурд. Істоти наділені розумом, підтримують проблеми, котрі загрожують самому їхньому існуванню для того, щоб за допомогою цих проблем створювати енергію, необхідну їм для підтримки існування. І як у цім суспільстві говорити про здоров'я?
Але, дозвольте, чи це означає, що хвороб зовсім не існує?
Та ні, хвороби існують і заперечувати їхнє існування було б нерозумно. Тим більше що хворіють не тільки люди, хворіють і тварини. Правда, не так часто, як їх старші брати. Але перебільшувати могутність хвороб - так само нерозумно. Будь-яка проблема має свій розв’язок, якщо тільки визнається існування самої проблеми.
Тільки от у чому полягає проблема?
Проблема в тому, що медицина хвороб не має наміру знайти вирішення проблеми. Її не цікавить, як зберегти здоров'я, вона зацікавлена в постійному існуванні проблеми. Вона має намір її постійно вирішувати. Однак вирішувати та вирішити - це, погодься, зовсім різні дії.
То що ж робити? Погодитися зі своєю долею й сподіватися, що чаша ця нас мине? А якщо ні? Якщо не мине?
Що зробити для того, щоб суспільство перестало потребувати хвороб, як засобу отримання доходів? Як зберегти здоров'я в суспільстві, де постійно рекламуються хвороби?
А суспільство це хто? Це якась чужорідна маса, що не має жодного стосунку до нас? Чи ми самі?
Частина з нас, тобто частина суспільства, дійсно заробляє гроші на людських хворобах, як лікуючи їх, так і створюючи. Але це менша частина … Більша ж частина просто покірно кориться правилам суспільної ідеології й абсолютно некритично виконує їх. Хворіти - так хворіти, раз усі так роблять …
Але хіба хвороба не приносить страждань? Хіба хвороба не погіршує й так нелегкі життєві ситуації багатьох людей? Так погіршує, але й приносить користь. Причому негайну користь від хвороби, іноді буває відчутнішою, ніж майбутня від неї шкода.
Яке ж може бути від хвороби пуття?
А уяви собі, що може. Як тому, хто лікує хворобу, так і самому хворому. Не випадково ж ми порівнюємо неусвідомлену частину свого мислення з комп'ютером! Комп'ютер він і є комп'ютер. Він вирішує проблеми в реальному часі, зовсім не передбачаючи наслідків свої рішень. І вибирає із усіх доступних йому варіантів найменш енерговитратний. Імунні ж механізми організму також достатньо складні й вимагають для свого обслуговування солідну кількість енергії.
Хвороби допомагають нам відпочити від роботи, зупиняють перед необдуманими вчинками, змушують звернути на нас увагу оточення, роблять нас схожими на всіх (наприклад під час оголошеної епідемії - усе хворіють і я теж, рано чи пізно, повинен занедужати). Хвороби допомагають нам виділитися з юрби (моя хвороба особлива!), викликати до себе любов і жаль, і навіть вирішити іноді фінансові проблеми (страховка або пенсія через інвалідність).
Це явище називається вторинною користю від хвороби, але насправді ця користь первинна. Адже саме в такий спосіб підсвідомість вирішує якусь украй важливу для нього проблему.
Великій кількості людей їх хвороби не те, щоб потрібні, вони просто необхідні, як вирішення їхніх внутрішніх конфліктів. Психологічне здоров'я не може існувати разом з фізичним нездоров'ям. Усе це ланки одного ланцюга. Говорили ж у давнину
mens sana іn corpore sano - у здоровому тілі, здоровий дух.
А наскільки цей дух у нас здоровий?
Рівно настільки, наскільки наше психологічне здоров'я відповідає фізичному. Замислюючись про те, як зберегти здоров'я та з чого б почати цей процес, подумай про свій дух. Психологічне здоров'я є початком здоров'я фізичного. Але, оскільки в нашому суспільстві існує попит на хвороби, ми, хоч і не прагнемо страждати й умирати від хвороб, але й бути цілком здоровими ми теж ще не готові.
А Ти готовий бути здоровим?
