Кажуть, що одного разу до Майстра прийшов чоловік і спитався:
-Що мені треба зробити, щоб стати мудрим?
Майстер відповів:
- Вийди надвір і постій там.
А на дворі якраз лив дощ. Постояв-постояв чоловік під зливою, змок до останньої ниточки, але якоїсь мудрості у собі не відчув. Постоявши ще трохи в надії змудріти він, врешті-решт, втратив терпець і знову постукав в двері до Майстра.
- Ну. Постояв я під дощем, і що далі?
Майстер перепитав.
- І що? Ти нічого не відчув, стоячи під дощем?
Чоловік відповів:
- Відчув тільки те, що я виглядаю, як мокрий дурень.
Майстер посміхнувся.
- Якщо ти відчув, що виглядаєш, як дурень, то мабуть дуже скоро і зрозумієш, що ти таки дурень. І це є початком шляху до мудрості. Бо жоден справжній дурень дурнем себе ніколи не вважатиме. Чи не так?
Ти ще мокнеш під дощем?
