1974 році Herbert Freidenberger, психіатр із Нью-Йорка, уперше опублікував статтю про волонтерів, які працювали в соціальній сфері від імені місцевої церкви.
У цих людей були симптоми, схожі на депресію, хоча спочатку вони були в захваті від своєї діяльності – це був феєрверк ентузіазму. Потім цей захват поступово починав зменшуватися. І, в остаточному підсумку, вони вигоріли до стану жменьки попелу.
В усіх було виявлено подібну симптоматику: емоційне виснаження, постійна утома. Змінився стосунок до людей, з якими вони працювали: щире бажання допомагати перетворилось у цинізм та мізантропію. Погіршились стосунки з колегами, виникло почуття провини, бажання втекти світ за очі від усього цього. Люди стали працювати менше й гірше і робота, до якої вони колись зголосились добровільно, почала сприйматись як обтяжливий обов’язок.
Німецький психолог Matthias Burish описав чотири етапи емоційне вигоряння:
Перший етап виглядає зовсім нешкідливо: це ще навіть не зовсім вигоряння. Це та стадія, коли слід бути уважним. Саме тоді людиною рухає ідеалізм та ентузіазм. Та тільки вимоги, які людина виставляє до себе, є завищеними. Ця помилка не обходиться без наслідків.
Другий етап емоційного вигоряння - це виснаження: фізичне, емоційне, тілесна слабість.
На третій стадії звичайно починають діяти перші захисні реакції. Людина нарешті починає розуміти, що її вимоги до самої себе – надмірні. Але погодитись з цим не хоче, а часом, взявши на себе обов’язки перед іншими людьми, і не може. І тоді людина намагається уникати стосунків з людьми, оскільки вони стають для неї неприємними і, навіть, болісними. А якщо уникати стосунків не вдається (зазвичай так воно і є) – то починається процес саморуйнування.
Четвертий етап - це термінальна стадія вигоряння. Burish назвав це - синдром відрази. І це дуже влучна назва, оскільки симптомів четвертої стадії емоційного вигоряння багато і вони різні, але у всіх їхніх проявах можна легко побачити одну спільну рису – відсутність радості життя і, за великим рахунком, - небажання жити.
Наслідки цього стану, як правило, не змушують себе довго чекати. Емоційне вигоряння має двох доньок-близнючок - ішемічну хворобу серця та гіпертонію, які є причиною більше половини передчасних смертей.
Висновки роби сам.
ЯК ВИЗНАЧИТИ СИМПТОМИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ?Переглянь уважно, приведені нижче, 12 ознак емоційного вигоряння, сформульовані відомим австрійським психотерапевтом, професором Віденського університету Alfried Längle:
Якщо Ти впевнений, що події розвиваються в небажаному напрямку, але у Тебе немає ні сил, ні бажання щось змінювати.
Якщо Ти не вважаєш за можливе брати на себе відповідальність за створені іншими проблеми та не хочеш визнавати вчинені Тобою помилки.
Якщо Тебе дратують люди та сама думка про понаднормове спілкування з ними викликає жах.
Якщо щезає задоволення від будь-яких аспектів життя, котрі раніше задоволення приносили.
Якщо з’являється безсоння й усю ніч в голові крутяться сценарії усіх можливих та неможливих проблем, які супроводжуються відповідними емоціями та вимотують Тебе фізично й психічно.
Якщо порушується пам’ять і усі, навіть найважливіші речі, про які Ти раніше нізащо не зміг би забути, доводиться записувати.
Якщо не відпускає хронічна втома і те, що колись робилось за виграшки, тепер вимагає напруження сили волі й значних фізичних зусиль.
Якщо Ти дратуєшся з будь-якого, навіть найбільш жалюгідного приводу, і важко переживаєш всі свої кривди та жалі.
Якщо Ти помічаєш, що почав хворіти частіше, довше і болісніше.
Якщо спостерігаєш немотивовану тривогу і прискорене серцебиття.
Якщо порушується апетит – від надмірного апетиту до повної його відсутності.
І якщо Ти вважаєш, що хоч якась із цих ознак почала проявляти себе у Твоєму житті, то запрошую Тебе взяти участь у психотерапевтичному онлайн курсі:
Мета онлайн курсу проста й однозначна: допомогти його користувачам виробити ефективні навички запобігання та подолання емоційного вигоряння. Цього Ти досягнеш дізнавшись про:
Що таке емоційне вигоряння і звідки воно береться?
Що таке емоції й навіщо вони потрібні?
Як виникає стрес і для чого він потрібен?
Чому люди різні та по-різному реагують на стрес?
Хто такі енергетичні вампіри і як себе від них захистити?
Які маски ми носимо і як не дати масці прирости до лиця?
Як не дати себе використовувати?
Як навчитись правильно говорити НІ?
Як позбутись почуття вини й не набути комплексу меншовартості?
Як перестати бути суперменом і знову навчитись радіти життю?
Як навчитись терпіти людей, не впадаючи в цинізм та мізантропію?
Навіщо нам потрібна дружба та як її підтримувати?
Як горіти не згораючи та плисти не тонучи?
Як надати своєму життю сенсу?
І навчившись психологічними техніками, які допоможуть Тобі зберегти душевний спокій та рівновагу, не втрачаючи нічого зі своєї професійної ефективності та прискоривши свій рух до досягнення власних цілей.
P.S.ВІД АВТОРАЕмоційне вигоряння є, можна сказати, професійною хворобою усіх, хто вимушений багато й часто спілкуватись з різними людьми. Себто менеджерів по персоналу, продавців, викладачів, працівників МЛМ-структур, правоохоронців, адміністраторів…
Зрештою перелік професій з підвищеним ризиком емоційного вигорання можна продовжити в безконечність – ми ж бо живемо наразі у світі людей, а не машин, а добрий фахівець (хочу підкреслити – саме добрий) у роботі з людьми не може обійтись без емпатії – почуття співпереживання поточному емоційному стану іншої людини.
Очевидно, що це в якнайбільшій мірі стосується психологів та психотерапевтів. Корекція психічного стану людини неможлива без розуміння причин цього стану, а розуміння неможливе без співчуття. Частину чужих проблем та, пов’язаних з ними, емоцій доводиться брати собі. І це не може минутись безслідно.
Всі ми це розуміємо, однак слова про те, що зі мною такого не станеться, займають одна із перших місць у списку останніх слів.
Я – добрий психотерапевт, але, як часто буває, чоботар сам лишається без чобіт, а лікар – без ліків. Скажу відверто: чаша емоційного вигоряння мене не минула. Та ще й, як у нас заведено, розуміння цього прийшло дуже пізно. Добре хоч, що не занадто пізно. Тому навички й знання курсу ПОПІЛ ПІСЛЯ ФЕЄРВЕРКУ не є чисто теоретичними знаннями та навичками. Це – квінтесенція досвіду та роботи із самим собою.
Cura te ipsum – Лікарю, зціли себе сам!
Мені це вдалося.
Не маю сумнівів – вдасться і Тобі.
