ЗНАЙДЕНО

Знайдено 306 результатів

Заходи (8)

Переглянути всі

Пости в блозі (82)

  • СИНДРОМ ВІДКЛАДЕНОГО ЖИТТЯ

    Є така приказка в нашому народі: кажуть, що тільки сир відкладений добрий, та й то не довше, ніж на два дні. А як, щодо життя? Чи варто його відкладати на потім? Бо саме це ми, зазвичай і робимо. Відкладаємо справи, які варто б зробити уже, на потім. До завтра, до післязавтра, на наступний місяць, до літа, до зими, до кращих часів. Зрозуміло, що такі відкладені справи не будуть реалізовані ніколи. Особливо, якщо ці справи несуть в собі хоч якусь зернину надії зміни сірої буденності на щось краще. Тому кращі часи ніяк не хочуть наставати. Якщо подивитись на все це збоку, то складеться враження, що люди навмисно не хочуть бути щасливими, чи може навіть бояться свого щастя і захищаються від нього часом. Чи справді це так? З точки зору психології цьому руху опору щастю є дуже просте пояснення. Людська підсвідомість панічно боїться змін. Будь-яких змін. На гірше чи на краще — їй без різниці. І вчинить усе, щоб ці зміни не відбулись. Відсування свого щастя на потім — це один з улюблених трюків підсвідомості. Є поступка розуму, бо ніхто ж не заперечує необхідності змін на краще, і є кінцевий результат — нічого не діється, бо немає часу … , бо є справи важливіші … , бо іншим разом … , бо за інших обставин … , бо за кращих часів … . Психологи називають це явище синдромом відкладеного життя і він, цей синдром, є характерним для переважної більшості людей. Чи, точніше, для людей які не вміють (і не хочуть навчитись) керувати своєю підсвідомістю. Та тільки і життя не стоїть на місці. Чи два роки ми знали щось про якісь ковіди? А скільки планів та мрій поламали безлічі нібито й розумних людей ці мікроскопічні й абсолютно безмозкі ниточки генетичного матеріалу? Скільки справ, відкладених на потім, уже ніколи не будуть зроблені? Тому не варто відкладати на колись те, що можна зробити для свого щастя уже зараз. Курс ЧАША ПОВНА ЖИТТЯМ якраз є таким невідкладним моментом. Чому? Якщо ми вже заговорили про підсвідомість, то мусимо усвідомити собі, що вона вміє навчатись. Підсвідомість дуже швидко звикає до доброго, приємного, комфортного, безпечного. Їй просто треба дати взірець, який вона може підтримувати і трохи часу, щоб цей взірець закріпити. Саме тому після добре проведеної відпустки ми відчуваємо приплив сил, енергії, особистої ефективності. І саме тому ми намагаємось проводити наші тренінги, суміщаючи навчання з різними цікавими й приємними речами. В такий спосіб навички, отримані під час навчання, засвоюються набагато швидше й зберігаються довше. Відеофільм про тренінг та місце його проведення можна побачити тут або прочитати на сторінках нашого сайту у розділі НАВЧАННЯ (й одразу записатись, оскільки перші сім учасників отримують значні скидки в оплаті). На звершення скажу тільки дві речі. По-перше, внутрішній голос чи, якщо хочеш інтуїція, чомусь підказує мені, що covid-19 — це тільки один (і не найважливіший) з сюрпризів, які на цей рік готує нам життя. Хтозна, як воно буде далі і чи скоро випаде нагоди знову зібратись разом? А, по-друге, — буде цікаво. І корисно. Але це вже наша турбота. Тому чекаємо Вас в Квасах і не відкладаємо на колись те, що трапляється тільки один раз.

  • ТЕРАПІЯ СМІХОМ? ЦЕ БІЛЬШ НІЖ СЕРЙОЗНО. Історія зцілення.

    А чому взагалі людина сміється? Чому сміятися приємно? І, найголовніше, чому Господь Бог або, якщо хочеш, Мати-Природа, наділили людину цією якістю - сміятися! Відповідь на це питання, схоже, знайшов відомий американський журналіст і письменник Норман Казінс (Norman Cousins, 24.06.1915 — 30.11.1990). З ним, одного разу, сталась неймовірно драматична й, по-справжньому, добра історія. Він зрозумів, чому ЦЕ працює. То дамо йому слово. Отже, розповідає Норман Казінс: У серпні 1964 року я повернувся додому із закордонного відрядження й відчув легке нездужання. Спочатку зросла температура тіла, з'явилася ломота у м'язах. Мій стан швидко погіршувався, через тиждень вже стало важко повертати шию, ходити, ворушити пальцями, піднімати руки. Діагноз: анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва). Це означало, що сполучна тканина в моєму хребті почала руйнуватися. Одним словом, я нерухомів, уже із зусиллям ворушив руками й ногами й повертався в постелі. На тілі з'явилися вузлики, потовщення, затвердіння під шкірою - це вказувало на те, що уражений увесь організм. У найважчий момент хвороби в мене майже не розмикалися щелепи. З кожним днем я усе більше переконувався, що лікарня - не місце для серйозно хворої людини. Система, при якій клінічні процедури ставляться на перше місце, а пацієнти на останнє — усе це й ще багато інших вад сьогоднішньої лікарні заслуговують серйозної критики. Мені дуже пощастило, що моїм лікарем був чоловік, який міг уявити себе на місці пацієнта. Я запитав його, які мої шанси на повне видужання? Він відверто зізнався, що один з фахівців сказав йому: у мене один шанс із п'ятисот. Цей же фахівець помітив, що особисто він ніколи не зустрічався з випадками видужання при ураженні практично всього організму. Це змусило мене добре задуматися, — говорить Норман Казінс. — Дотепер я дозволяв докторам клопотатись про мій стан. Але, тепер я сам повинен діяти. Мені було абсолютне ясно, що, коли я збираюся стати єдиним з п'ятисот, краще самому щось чинити, а не бути пасивним спостерігачем. Я згадав, що років десять назад або ще раніше читав класичну роботу Ганса Сельє "Стрес життя". Сельє довів: регрес імунної системи може бути викликаний емоційною напругою, чимсь, на кшталт, роздратування або стримуваного гніву. І тоді я поставив собі питання: якщо негативні емоції викликають небажані зміни в організмі, то чи не можуть позитивні емоції сприятливо впливати на біохімічні процеси? Чи не можуть любов, надія, віра, сміх і воля до життя стати кращими ліками? Чи ж можуть відбуватися хімічні зміни тільки в гіршу сторону? Ясно, що змусити працювати позитивні емоції зовсім не так просто, як, скажімо, натиснути кнопку вимикача. Але розумний контроль над ними міг би дати благодійний фізіологічний ефект. Іноді досить просто замінити тривогу вірою в життя. Припустимо, я перестану приймати знеболюючі. Як же тоді бути з болем? У мене всі кістки, особливо хребет і суглоби, боліли так, начебто мене переїхала вантажівка. Я знав, що на біль може впливати стосунок до нього. Я готовий був довго терпіти біль, аби тільки знати, що мій стан поліпшується, і організм здатен запобігти подальшому руйнуванню сполучної тканини. Я захотів поділитися своїми міркуваннями з доктором. Він уважно вислухав і мої міркування про причини хвороби, і мої непрофесійні ідеї про план дій, здійснивши який, я міг би отримати шанс подолати всі перешкоди на шляху до видужання й схвалив ідею нашого рівноправного співробітництва. Мені забронювали номер у готелі, куди я й перебрався. Тут я із задоволенням виявив першу несподівану перевагу: номер у готелі коштував утроє дешевше, аніж перебування в лікарні. Інші вигоди були незлічимі. Тут ми приступили до здійснення нашого плану. Перше завдання - використовувати позитивні емоції для активізації біохімічних реакцій в організмі. Сподіватися, любити й вірити - було для мене досить легко, але от щодо сміху … Коли лежиш нерухомо, прикутий до постелі, і кожна кісточка, і кожен суглоб ниють від болю - тут уже не до смішного. Я розробив цілу програму й уважав, що краще почати з комічних фільмів. Ми змогли дістати декілька старих плівок братів Маркс (американські актори-коміки, п'ять братів, що виступали у водевілі, театрі, кіно й на телебаченні, спеціалізувалися на комедії абсурду — з набором бійок, ляпасів, флірту і метання тортів — примітка редактора). Опустили штори й включили кінопроектор. Спрацювало! Я з радістю виявив, що десять хвилин невтримного, до кольок, сміху, дали анестезуючий ефект, і це дозволило мені поспати дві години без болю. Коли болезаспокійливий ефект сміху минав, ми знову включали кінопроектор. Іноді медсестра читала мені гумористичні оповідання. У мене перевіряли РОЕ (швидкість реакції осадження еритроцитів) безпосередньо перед сеансом сміху й через кілька годин після серії сеансів. Щораз показник знижувався, як мінімум на п'ять одиниць. Саме по собі зменшення було несуттєвим, але важливо, що РОЕ продовжувало неухильно спадати. Я був окрилений: тепер давня теорія про сміх, як гарні ліки отримала фізіологічну основу. Я припинив ковтати ліки й снодійне. До мене повернувся сон - благословенний, природній сон без болю! Я спав безтурботно, як дитина, а на восьмий день міг без болю ворушити великими пальцями. Через якийсь час я міг уже рухатися; неможливо описати, яке чудове це відчуття! Чи видужав я повністю? Рік у рік рухливість збільшувалася. Болі в основному зникли, залишилися лише неприємні відчуття в колінах і в одному плечі. Металевий корсет я скинув через його непотрібність. Я не відчував більше болісних приступів болі в долонях, коли вдаряв ракеткою по тенісному м'ячику або грав у гольф. Я вже міг їздити верхи, не боячись упасти, і міцно тримати в руках кінокамеру. Здійснилася моя мрія: я знову грав токату й фугу ре мінор Баха, хоча тепер руки були не такими слухняними. Шия моя знову поверталася в усі сторони всупереч прогнозам фахівців, які вважали, що процес необоротний і мені доведеться примиритися з тим, що шия буде нерухомою. До яких же висновків я прийшов? Відповідь проста. Бажання жити - це не теоретична абстракція, а фізіологічна реальність. Воля пацієнта здатна зцілити його. Я не піддався страху, розпачу й паніці, які супроводжують хвороби, що не дають, як здається, шансів на видужання. Не буду робити вигляд, що я не розумів усієї серйозності становища або що в мене завжди був веселий настрій і легко на серці. Якщо лежиш нерухомо, не в силах поворухнути навіть пальцем, то хочеш чи не хочеш, а замислишся над висновком лікарів - життя чи смерть. Але в глибині душі я знав, що в мене є шанс, і був абсолютно певен, що перевага буде на моєму боці. Адам Сміт у своїй книзі Сила розуму розповідає, як він, обговорюючи моє видужання зі своїми друзями- лікарями, просив їх пояснити, чому сміх переміг хворобу. У відповідь він почув, що сміх тут ні при чому і я, імовірно, видужав би, навіть якби нічого не робив. Можливо, але, коли я лежав нерухомо, думка фахівців була іншою. Так збіглись обставини, що в десяту річницю від дня початку хвороби, я випадково зустрів одного з тих лікарів, які поставили мені сумний діагноз. Я простягнув руку, щоб привітатися, він - теж. Я не стримався: бажаючи продемонструвати йому все, що не міг виразити словами, - я стиснув йому руку з такою силою, що він навіть поморщився від болю й змушений був просити пощади. Сила мого рукостискання була красномовнішою від усіх слів. Навряд чи слід було запитувати про моє теперішнє самопочуття, але лікар поцікавився, що ж допомогло мені видужати. Усе почалося, - сказав я, - коли я вирішив, що навіть найдосвідченіші медичні експерти насправді знають недостатньо, щоб присудити людину до нерухомості й смерті. Сміх убиває хворобу? Ні! Сміх допомагає нам жити!

Переглянути всі

Сторінки (26)

  • Книги з історії | Крамниця Романа Борсука

    Роман Борсук Психолог, психотерапевт, тренер, автор та ведучий навчальних програм, письменник Купити роботи Романа Все що діялось колись з нашими, хоч би як далекими предками, живе собі в глибоких закамарках нашої підсвідомості і звідти активно, хоч і непомітно, впливає на наше сьогодення, творячи його таким, якими воно є. Ми не можемо відкараскатись від свого минулого і саме тому його варто знати. Давні часи не зникають, вони творять нас. Препарувати ті часи під психологічним мікроскопом – це завдання книг з серії Психологічна Археологія України. Нові книги Романа Борсука Час становлення людства не був ні легким, ні простим. І були в ньому моменти, коли сама природа, здавалось би, накладала своє вето на цей процес. ​ Однак, всупереч всьому, перші люди вижили, розпалили вогнища, взяли в руки каміння та палиці і почали ними творити свій світ. Навіщо вони це зробили і як їм це вдалось? Ким були перші українці, чим вони займались, коли не полювали на мамутів і що залишили нам у спадок. Про це, та про багато інших цікавих речей, йдеться у цій книзі. Був час, коли боги були жінками і смертні люди могли запросто отримувати від них цінні настанови. І це зовсім не жарт. Спогади про ті часи збереглись в переказах про золотий вік людства. Там, у тому світі, панували мир, спокій, злагода, заможність і все, що потрібно людині для щастя. Все? Мабуть ні, бо знайшлись люди, які чомусь не захотіли у ньому жити. І сотворити свій світ. Той світ у якому зараз живемо ми з Тобою. Ким були ті люди і що їх не влаштовували у світі щастя? Як вони вплинули на українську вдачу і що вони роблять в наших мізках? І це ще далеко не все, про що мовиться в цій книзі. Купити книгу Купити книгу Час залізних мечів, всупереч усьому, не був найгіршим часом для майбутніх українців. На теренах, які майже повністю збігаються з сучасними кордонами України, існувала держава, яка зуміла об’єднати в собі різні племена та народи. Громадяни цієї країни, звичайно ж, ще не знали, що їхні нащадки колись будуть звати себе українцями, але процес приготування українського борщу уже розпочався. Усі інгредієнти цієї страви уже було зібрано і вогонь під казаном почав розгорятись. Це був скіфський казан. Що писали про скіфів історики і ким стали скіфи, коли історики про них перестали писати? Про часи становлення власне українського народу йде мова у цій книзі. Купити книгу Ці три книги - це перші часові зрізи під нашим психологічним мікроскопом, але, аж ніяк не останні. Тому серію книг Психологічної Архелогії України буде продовжено. З кожною книгою цієї серії ми підніматимемось у часі сходинами історії, зупиняючись біля кожного значимого експонату, щоб прискіпливо розглянути його. Ми заглянемо у часи, які минули між останніми днями Римської імперії і першими роками імперії Руської. Ми побачимо, як Русь прийматиме християнство, як наставлятиме собі князів та королів і захищатиме себе від ворогів, щоб, згодом, стати частиною спільної справи, інтелектуальним донором сусідів, поступово перетворюючись з Русі в Україну. Ми намагатимемось зрозуміти, яким чином події тих часів ліпили наш національний характер та відслідкувати, як минуле перетікає в сьогодення. В цих книгах буде багато цікавих фактів та несподіваних інтерпретацій, безліч запитань і відповідей, що породжують нові запитання. Між останніми часами Римської імперії і першими часами Русі в нашій офіційній історії зяє величезна чорна діра. Так, наче нічого на цій землі і не відбувалось. Хоча, так насправді, це були неймовірно цікаві і дуже важливі для нас, українців, часи, коли ми почали ставати слов’янами. Не буде перебільшенням сказати, що це були часи мудрого слова і великої слави. Поговоримо ж про це. Був час, коли Русь була імперією. По-своєму величною, і по-імперськи жорстокою з підкореними нею народами. Це був дуже короткий час, але наслідки хибних рішень тих часів ще довго псуватимуть самопочуття пересічним українцям. То яким ж були ті рішення, які визначили наше сьогодення? Res Publica в перекладі з латини - це Справа Поспільства, а в давній українській мові Річ Посполита. Ми були частиною цієї посполитої речі, де панувало (принаймні на папері) Право. Тільки дуже часто це Право нас оминало і частина нашого народу змушена була взятись за шаблі, щоб захистити своє власне розуміння Права. Що з цього вийшло – знають усі. Але чи могло бути інакше? Чи могло Право стати Правом і для нас, українців? Коли Європа вже стояла однією ногою на порозі промислової революції і починався вік Просвітництва, наша країна переживала Руїну, а наші предки з ентузіазмом та запалом будували чужу державу, допомагаючи сусідам ділити свої землі і героїчно борючись з усіма, хто бачив до чого це може призвести. Дивна ситуація, чи не так? Та, хай там що, це таки трапилось з нами. Але чому? Давай разом пошукаємо відповідь на це запитання. Навіть в часи найгіршої неволі і найважчої біди були люди, які не хотіли миритись з таким станом речей. Звідки вони брались ці люди? Що змушувало їх боротись за своє право бути самим собою, навіть тоді, коли довести це право не було жодних, навіть найменших шансів. Чи може шанси все-таки були і вони, ці люди, знали щось таке, чого ми й досі зрозуміти не можемо. Ця книга про останніх орлів, хоча, може, орлиний політ ще не завершено. Чи як Ти гадаєш? Ми, українці, дуже мало зробили для самих себе – ми, навіть, не спромоглись створити для себе гідної держави. Однак, це зовсім не означає, що існування нашого народу не вплинуло на долю людства в цілому. Геніальні українці чимало зробили для світу. Та тільки знаємо ми про цих геніїв дуже мало, оскільки геніальність їхня реалізувалась далеко від нашої країни і послужила добробуту інших держав та народів. Хто вони, ці незнані генії і чому вони стали геніям там, а не тут?

  • Навчання | Roman Borsuk

    нові навчальні програми 11-12-13.XII. 2020 онлайн курс ПОПІЛ ПІСЛЯ ФЕЄРВЕРКУ психотерапія емоційного вигорання дізнатись більше В 1974 році Herbert Freidenberger, психіатр із Нью-Йорка, уперше опублікував статтю про волонтерів, які працювали в соціальній сфері від імені місцевої церкви. У цих людей були симптоми, схожі на депресію, хоча спочатку вони були в захваті від своєї діяльності – це був феєрверк ентузіазму. Потім цей захват поступово починав зменшуватися. І, в остаточному підсумку, вони вигоріли до стану жменьки попелу. 28-29-30-31.XII.2020 й 03.I.2021 онлайн курс ВІТЕР ПЕРЕМІН планування успішного року Онлайн курс ВІТЕР ПЕРЕМІН - це зібрання найбільш ефективних психологічних технік мотиваційного програмування та творчого використання інтуїції, покликаних надати впевненості Твоїм планам на наступний рік та посприяти їх втіленню у життя. ​ Це можливість, а можливості марнувати не варто… дізнатись більше Романа Борсука Через двадцять років ви будете більше розчаровані тими речами, які ви не робили, ніж тими, які ви зробили. Тому відчальте від тихої пристані. Відчуйте попутний вітер у вашому вітрилі. Рухайтеся вперед, дійте, відкривайте! Марк Твен

  • Forum | Roman Borsuk

    Щоб побачити, як це працює, перейдіть на опублікований сайт. Форум Пошук Увійти/зареєструватися Форум Вітаємо! Роздивіться тут усе і приєднуйтесь до обговорень. Створити новий пост Загальні обговорення Підписатися Перегляди Пости 3 Діліться розповідями, ідеями, картинками тощо! Запитання й відповіді Підписатися Перегляди Пости 0 Отримуйте відповіді й діліться знаннями. Нові пости Roman Borsuk -2 дн. Вітаємо на форумі Загальні обговорення Діліться вашими думками. Додавайте до постів і коментарів файли GIF, відео, #хештеги тощо. Почніть прямо зараз — додайте коментар нижче. 0 коментарів 0 0 Roman Borsuk -2 дн. Розкажіть про себе Загальні обговорення Ми б хотіли познайомитись із вами ближче. Знайдіть хвилинку, щоб привітатись зі спільнотою в коментарях. 0 коментарів 0 0 Roman Borsuk -2 дн. Правила форуму Загальні обговорення Ми хочемо, щоб ця спільнота була корисною для всіх, тому просимо ознайомитись із правилами та дотримуватись їх: Поважайте один одного Пишіть те, що стосується теми форуму Уникайте спаму 0 коментарів 0 0

Переглянути всі

Пости у форумі (3)

  • Розкажіть про себе

    Ми б хотіли познайомитись із вами ближче. Знайдіть хвилинку, щоб привітатись зі спільнотою в коментарях.

  • Правила форуму

    Ми хочемо, щоб ця спільнота була корисною для всіх, тому просимо ознайомитись із правилами та дотримуватись їх: Поважайте один одного Пишіть те, що стосується теми форуму Уникайте спаму

  • Вітаємо на форумі

    Діліться вашими думками. Додавайте до постів і коментарів файли GIF, відео, #хештеги тощо. Почніть прямо зараз — додайте коментар нижче.

Переглянути всі